Cценарий выпускной

Прощай, початкова школа.

1-й гінець.
Увага! Увага! Спішіть, поспішайте.
Залу святкового не проминайте.
Зібрались дружно ми на свято
Сьогодні тут в останній раз,
Щоб наших учнів привітати
І провести у п'ятий клас.
2-й гінець.
Багато доброго, нового
Життя відкриє ще для них.
Тож щирими оплесками
Зустрічайте наших випускників.
(Під музику «Шкільні роки» діти заходять до залу).
1-й гінець.
Ясне сонечко проміння
Посилає щедро в зал.
Це воно, напевно знає,
Що сьогодні свято в нас.
2-й гінець.
На веснянім видноколі
Зайнялась зоря.
Свято в школі!
Свято в школі!
Випускний початковий бал!
Ведуча.
Дорогі діти! Шановні наші батьки і вчителі! Сьогодні ми всі трохи хвилюємося, бо у нас незвичайний день — прощання з початковою школою.
Швидко промайнули літа, і ось ми зібралися на наше останнє родинне свято в початковій школі. Сумне воно і радісне. Сумне тому, що діти залишають вас, дорогі рід­ненькі вчителі, а радісне тому, що піднімаються випуск­ники ще на одну сходинку — переходять до п'ятого класу.
Сьогодні на святі присутні ті, хто допомагав вам, діти, підніматися до цієї сходинки протягом чотирьох років. Тож зустрічайте їх оплесками. (Ведуча представляє вчи­телів, вихователів, завуча і директора). А також наші любі батьки.
(Дзвенить шкільний дзвінок).
1-й учень.
День сьогодні такий незвичайний,
Сонце встало, умите в росі.
Скликав в школу нас дзвоник останній.
Ми на свято зібрались усі.




2-й учень.
Чомусь сьогодні шкільний наш дзвінок
З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.
Певно, сумує наш рідний дзвінок,
Що вже не покличе сюди на урок.
3-й учень.
Разом з дзвіночком сумуємо й ми —
Всі ми здружились, зріднілися ми.
Якось незвично, що вже на урок
Наш 4-Б не покличе дзвінок.
Ведуча.
Всіх чотирикласників вітаємо
З останнім дзвоником шкільним.
Щастя всім ми вам бажаємо,
Веселим, гарним, молодим.
(Пісня «Школа рідна»).
Ведуча.
Ось і закінчився перший, мабуть, найважчий і найвідповідальніший етап навчання. Чотири роки ви піднімалися сходинками країни Знань все вище і вище...
(Невеличка пауза, звучить швидка музика, четверо дітей обступили «машину часу», імітують рухами роботу біля неї. В цей час вони промовляють: «Швидше!», «Ще один гвіздок!», «Тримай!», «Зажимай!»).
Ведуча.
 І щоб піднятися вище, до другого етапу навчан­ня, до 5 класу, вони створили...
Діти (разом). «Машину часу!».
(Показують руками на неї).
1-а дитина. Ми вклали в неї:
2-а дитина. Розум.
3-я дитина. Знання.
4-а дитина. Силу.
1-а дитина. Творчість.
2-а дитина. Дружбу.
3-я дитина. Повагу.
4-а дитина. Любов.
Ведуча. Давайте перевіримо, як вона працює. До запус­ку у 5 клас готові?
(Так)
Пристібнули ремені. Рахуємо (4, 3, 2, 1.) Пуск!
(Звучать звуки поломки. Чути бій годинника. Стрілка по­казує на 1-й клас).
Ведуча (сміється тихенько).
Мабуть, перевантажилась від знань.
(Звучить весела музика).

Сценка.

(Батько читає газету, а мати — книжку. Заходить син).
— Тату, а чому іде дощ?
—  Підеш до школи, дізнаєшся.
— Тату, а в Баби Яги є бабенятка?
—  Звідки я можу знати?
—  Тату, а на що коняці коси на плечах?
—  Запитай у коняки.
— Тату, а мотоцикли не люблять цукерки?
—  Не знаю, я їх не запитував.
—   Мамо, наші всі будуть на затемнення дивитися. Можна і я піду з ними?
—  Можна, іди, тільки не підходь близько.
Батьки (разом). От вже непосидюче (руками беруться за голову). Хоч би швидше до школи відправити.
(Пісня «Мама двері відчиня...».
Звучить музика пісні «Вчать у школі». Заходять дві ви­пускниці, тримаючи за руки четверо першачків).
1-а випускниця.
Чотири роки, мов на хмарі, пронеслись.
Маленькими були ми всі колись.
Покинули ми дитсадок,
Прибули до школи на урок,
Чотири, чотири роки тому.
2-а випускниця.
Радості такої
Не було ніколи.
Чотири роки тому
Ми вперше йшли до школи.
1-й першокласник.
Вересень, стежка до школи,
Дзвонить веселий дзвінок,
 І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
2-й першокласник.
Сміх навкруги розсипає
Дружна учнівська сім'я.
Нас біля школи стрічає
Вчителька перша моя.
3-й першокласник.
Засипала тоді осінь
Кленовим намистом.
До школи нас запрошував
Дзвінок голосисто.




4-й першокласник.
Стрічку заплітали,
Форму одягали.
На новім портфелі
Тепле сонце грало.
(Звучить музика пісні «Вчать у школі», першачки вихо­дять із залу).

«ЯК МИКОЛА ЗБИРАВСЯ ДО ШКОЛИ»

(Смішинка)

Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М'яч, перо, граблі, подушку,
На обід м'яку ватрушку,
Два ведмедики, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще й стільця, стола і парту,
Ще й географічну карту,
Трактора, машину, мило,
Вже й надворі звечоріло.
Сів Микола, дума думку: —
А чи все поклав у сумку?

СМІШИНКА «12 РОКІВ»

(Батько і мати сидять задоволені, читають. Заходить засмучений син і кидає портфеля).
Мати. Синку, що сталося? Чому ти такий засмучений?
Батько. Хто ж тобі посмів зіпсувати свято 1-го Вересня?
Син. Свято? Нічого собі — свято! Чого ж ви не попере­дили мене, що це не на день, а на 12 років! І що можна вчити 12 років?
(Пісня «Вчать у школі»).
Ведуча.
Літера перша і перше слово,
Перша тривога і перша оцінка,
З книгою перша серйозна розмова,
Читати навчився наш дружний клас,
Настала пора перейти у 2-й клас.
(Чути бій годинника. Стрілка показує на 2-й клас).
1-й учень.
Сьогодні другокласник я.
Мій день неначе дивень.
Тому від серця щирого
Усім гукну: «Добридень!».

2-й учень.
Дошка, крейда, мапи
Разом з нами перейшли.
Трішки стали вищі парти —
Разом з нами підросли.
3-й учень.
Як з учителькою бути?
Чи покине усіх нас?
Ні, ми свою вчительку
Переводим в другий клас.
(Пісня «Найперша вчителька»).
Ведуча.
На уроках математики ви навчилися розв'язува­ти різні цікаві задачі, приклади. Побували в країні Дода­вання і Віднімання, Множення. Подорожували дорогами Рівнянь і Нерівностей. А чи пам'ятаєте, скільки вас було на початку 2-го класу? (24) А скільки серед вас було хлопчиків? (17)
Ведуча.
Хлопчаки усі швиденькі
І рухливі, і міткі.
Ви були такі маленькі,
А ось виросли які!
А про перші ваші кроки
І круті стежинки,
Нагадують вам, напевно,
Веселі смішинки.

ВЕСЕЛІ СМІШИНКИ

(Розповідають дівчата).
1-а дівчинка. Руслан все ніяк не міг звикнути, що на уроці не співають, і тому, мугикаючи, наспівував веселі мелодії.
2-а дівчинка. А як ми вчилися, знаєте? Наприклад, Женя рахував на пальцях, ховаючи руки під парту.
3-я дівчинка. Паша твердить, що перерва втричі біль­ша від уроку, бо встига Андрій за неї купу справ зробить нівроку.
4-а дівчинка.
За перерву Данило встиг
Насмішити в класі всіх,
Ще й на Вові покататись,
Десь залізти встиг у фарби.
5-а дівчинка.
До буфету він помчав.
Раптом дзвоник на урок.
Та в Сашка спокійні нерви,
Бо урок мине за мить,
Ну, а потім знов перерва,
Встигне булочку купить.
6-а дівчинка.
Паші в класі не сидиться.
Непосиді б все крутиться,
То щипа свою сусідку,
То поглядує навкруг.


7-а дівчинка.
Непосида Сергійко на стільці гойдався.
Перший раз гойднувся і перевернувся,
Другий раз гойднувся, теж перевернувся.
З того часу Сергійко більше не гойдався.
8-а дівчинка. Бажаємо всім радості багато. Чути бій годинника. Стрілка показує на 3-й клас).
Ведуча.
Пройшов перший рік і другий,
Вже третій наступив.
Здається, всього навчились
Маленькі школярі.
(Розповідають хлопці).
1-й хлопець.
Головний у нас урок був —
Урок фізкультури,
Тому й виросли ми дужі,
В нас міцні фігури.
2-й хлопець.
Б'ють тепер батьки тривогу.
Де взуття велике взять,
Щоб взути козакам ноги
В туфлі № 35?
3-й хлопець.
А дівчата, а дівчата,
Як з журналу мод зійшли.
В першім класі на початку
Не такі вони були.
4-й хлопець.
Уроки ми свої учили
Із групою і вдома.
А в третім класі — на перервах,
Усім ця річ відома.
5-й хлопець.
Ой, нема де правди діти,
Було всяке серед нас:
Той урок не хотів вчити,
Той запізнювався в клас.
Та такого не було,
Щоб робив це хтось назло.
6-й учень.
Дуже просимо простити
Нам маленькі ці грішки.
Ми правдиво будем жити
І трудитись так, як ви.
(Пісня «Непосида». Чути бій годинника. Стрілка показує на 4-й клас).

1-й учень.
Пам'ятає кожен з нас,
Як прийшли ми в 1-й клас.
Заводила вчителька
Кожного за руку в клас.
Ведуча.
Перша вчителька! Багато пов'язано з цією дорогою і близькою серцю людиною, її, як матір, ніколи не забувайте, перед нею ви завжди у боргу. Це вона навчила писати вас перші слова «мама», «Україна», навчи­ла жити і боротися, трудитися і люби­ти.
Це вона навчила вас читати слова, невмілою рукою виводити перші літе­ри, навчила любити рідну Україну, поважати і шанувати батьків, не крив­дити менших, бути справедливими і чесними в житті.
2-й учень.
Учителько перша!
Зібралися нині,
Щоб дяку і шану віддати тобі.
За ласку, за мудрість, бо в кожній дитині
Ти частку душі залишила навік.
3-й учень.
Є вірні в мене друзі
І люба є рідня.
Одначе наймиліша —
Це вчителька моя.
4-й учень.
Ви навчали багатьох
І синочків, і дочок.
Та таких, як ми, розумних,
Не було в вас діточок.
5-й учень.
Пробачте нас за двійки і за трійки,
Які отримували ми не раз.
Та обіцяємо: будемо вчитись на 12,
Щоб не підвести і не осоромить вас.
6-й учень.
Пробачте за недоспанії ночі,
Які над зошитами вдома провели,
За те, що нервів стільки з'їли з нами,
Щоб ми писать і рахувать змогли.
7-й учень.
Сьогодні ми прощаємося з вами,
І більше ви не будете нас вчить.
У клас до нас прийде вже інша мама,
Щоб за неправильнії вчинки посварить.
8-й учень.
Та ми ніяк не можем уявити,
Що двері в клас відкриєте не ви,
Що вже не скажете: «Добридень, діти.
Ой, як за літо всі ви підросли!».
9-й учень.
Вам до землі вклоняємося ми
За любов, за турботу горіння.
Ми дорослими станем людьми,
Тож спасибі за ваше терпіння.
10-й учень.
Ні, ми в житті вас не забудем
І пам'ятати завжди будем,
І слово, і усмішку ласкаву,
То хитрувату, то лукаву.
І ту любов, що віддавали,
Серця дитячі зігрівали,
За все ми вдячні вам без ліку,
Спасибі ніжне і велике! (Разом).
(Пісня «Вчителько перша»).
Ведуча.
Тато і мама — це найперші вихователі, бо ж во­ни з вами з самого раннього дитинства і до самої ста­рості. Вони завжди поруч з вами крокували з класу в клас,'допомагали вам і порадою, і словом. Виховували вас чемними, добрими, справедливими людьми.
1-й учень.
Ми до батьків сказати хочем слово
І привітати хочем від душі.
Подарувати пісню вам чудову,
Найкращі прочитати вам вірші.
2-й учень.
Без батьків чого ми в світі варті,
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту
І без свого родинного тепла?
3-й учень.
Якщо міцне коріння є у дуба,
Його не вирвуть бурі, злі вітри,
Запам'ятай, моя дитино люба,
Що ти стоїш на батьківській землі.
4-й учень.
Ось тут твої батьки стежки топтали,
А ти — тоненький паросток від них.
Вони міцне коріння, силу мали,
Любили працю, мову, жарти, сміх.
5-й учень.
За те, що раненько вставали,
За те, що до школи водили,
За те, що втоми ніколи не знали,
Палке вам, велике спасибі! (Разом).
(Пісня «Родина»).
Ведуча. Слово надається батькам. (Виступ батьків).
1-й учень.
Вважали ми, що наша завуч строга,
Але сьогодні в довгу путь-дорогу,
Хвилюючись в цей теплий час,
Як мати, виряджає нас.
2-й учень.
Шановна Лариса Володимирівна дозвольте рапорт зда­ти (учень читає):
1.  Оволодівши грамотою всі учні перейшли до 5-го класу.
2.  Вивчили українську і англійську мови.
3.  Учнями перечитано, недочитано, зачита­но до дірок 600 художніх книжок.
4.  Списано, переписано, недописано в зо­шитах багато десятків сторінок.
5.  Зароблено тисячі відмінних оцінок і не скажемо, скільки двійок.
6.  Загублено 20 поганих звичок, 145 ручок і 220 олівців. Зламано і відремонтовано 10 стільців.
7.  На території школи розбито 2 дверей і 3 шибки.
Рапорт зданий. 4-Б клас.
Ведуча. Слово надається завучу...
(Звернення до нового класоводу).
3-й учень.
Шановна вчителько нова!
За нас ви будьте певні.
Хоч ми рухливі і шумні,
Зате розумні й чемні.
4-й учень.
Ми будемо вчитись на 12,
Із поведінкою буде все гаразд.
Та ви прийміть нас із любов'ю
І заведіть у 5-й, старший клас.
5-й учень.,
Для нас ще буде школа і навчання,
І вересень ще скличе на поріг.
Та з класом цим прийшла пора прощання
І перед нами безліч є доріг.
6-й учень.
Сьогодні радісно і сумно нині,
Скликаєм дяку вчительці, батькам.
(Разом).
Ми український цвіт,
ми — діти України,
І будемо трудитись, вірте нам!
(Звучить музика пісні «Шкільні роки»).