Свято казки
Вступне слово вчителя.
«Забута казка — це
золоте намисто, яке впало на морське дно», — кажуть старі люди. І щоб не
втратили наступні покоління такої намистинки, мандрують рідним краєм
фольклористи, розшукуючи народних мудреців, які зберігають у пам'яті безліч
народних оповідань, пісень та прислів'їв.
Казки упродовж віків
були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Перегортаючи
сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки — то наші великі вчителі, які
спочатку виховують, а вже потім розважають. У казках народ завжди цінує людину,
її якості, яка вона: добра чи зла, правдива чи підступна, що несе своїм
існуванням іншим людям?
Казка — це дитинство
людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я
приказки, притчі. Вивчайте їх, переказуйте. Нехай вони ідуть по світу, нехай
живуть серед нас і після нас, хай виховують синів і дочок нашої землі, нашого
народу, вчать, як треба по правді жити. Творчість українського народу згуртовує
українців і водночас братає з іншими народами, бо в усьому світі цінуються
закладені в казці чи пісні мораль, любов і повага до людини-трударя, до
мужнього обранця добра і краси, захисника рідної землі.
Віриться, що для вас,
як і для всіх дітей, так само близьке і рідне є з дитинства чарівне слово
маминої пісні, бабусиної розповіді, і хай від колиски через усе життя
супроводжуватиме вас казка.
1-й учень.
Існує книг багато на
землі,
Вони цікаві, мудрі та
повчальні,
Та кожен з нас,
дорослий чи малий,
Казки читає — дуже
вони гарні.
2-й учень.
Казка — це світ,
чарівний та незвичний,
Казка — це диво,
сповнене краси.
Поринуть у казку — це
ж бо так цікаво,
Це справді свято,
радість для душі.
3-й учень.
У казці звірі свою
мову мають,
Дерева розмовляють,
мов живі,
Добро і правда завжди зло долають,
Тому і люблять казку
діти всі.
4-й учень.
Мудра казко,
казко-чарівнице,
Ти даруєш ласку,
Вчиш ростить пшеницю.
Поведи нас за собою в
світ
Прекрасний і чудовий.
Вчитель. Давайте розгадаємо кросворд, щоб з'ясувати, кого ж не
вистачає на нашому святі.
1
|
|||||||||||||
2
|
|||||||||||||
3
|
|||||||||||||
4
|
|||||||||||||
5
|
— Я читатиму завдання-уривки з
казок, а ви будете відгадувать назву казки. Той, хто відгадає, вийде і впише
назву казки у відповідний рядок.
1. «Баба діда за сорочку, дочка бабу за
торочку...».
(«Ріпка»)
2. «Уліз і ведмідь — семеро стало...».
(«Рукавичка»)
3. «Я
не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, та вхопила кленовий листочок,
бігла через гребельку, та вхопила водиці крапельку...».
(«Коза-Дереза»)
4. «А
лисичка його гам! Та й проковтнула».
(«Колобок»)
5. «А мишка
бігла, хвостиком зачепила
і розбила яєчко».
(«Курочка Ряба»)
— Яке слово утворилося у виділених клітинках?
— Так, на святі не вистачає Казки.
Давайте разом покличемо її.
Всі. Казко! Казко! Ходи до нас!
Казка.
Вітаю вас, дорослі і малі, Від всіх казок низенький вам уклін. Я — казка
мудра, хочу вам сказати, Що кожен з вас мене повинен знати. Бо, кажуть, казка
вчить на світі жити, Та правду й волю завжди боронити. Я, друзі, казка добра і
чарівна. Мене ви знаєте і любите, мабуть.
Казка. Так, мабуть, немає в світі людини, яка б не любила казки. Всі ми: і
дорослі, і маленькі, із задоволенням слухаємо, читаємо, дивимось їх по
телебаченню, а ви, я знаю, самі складаєте та інсценізуєте їх. Зараз ми
перевіримо, чи уважно ви читаєте казки.
Завдання: «З
якої казки вони прийшли?».
(Заходять герої з казок і розповідають віршик, що
характеризує героя з
казки, а учні
називають казку, де зустрічається той чи інший персонаж).
Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься?
Хто б відповів?
(«Червона Шапочка»)
До школи прямує хлопчак дерев'яний,
Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так?
В пригодах яких побував цей хлопчак?
(«Пригоди Буратіно»)
На городі виростала,
Сили набирала,
Непомітно, дуже швидко,
Великою стала.
Став тут дід усіх гукати
Та красуню рвати.
А цю казку, діти, ви
Встигли відгадати?
(«Ріпка»)
Підробив він голосок,
Став малим співати.
Здогадалися вони:
Вовк — не наша мати.
(«Вовк і семеро козенят»)
Хто моторчик свій заводить?
З даху в гості хто приходить?
І на свято він дібрався —
Скажем дружно:
«Здрастуй, ... (Карлсон)».
(«Малюк і Карлсон»)
Ой, набридло на віконці
Все на сонечку сидіть.
Я візьму і покочуся,
Щоб побачити весь світ.
(«Колобок»)
Працювала я у хатці,
Танцювала у палаці,
Є така у мене звичка —
Десь губити черевички.
(«Попелюшка»)
Він веселий і не злобний,
Цей хороший дивачок.
З ним господар, хлопчик Робін,
І товариш — П'ятачок.
До прогулянок він ласий,
Є на мед чутливий нюх,
Зветься плюшевий ведмедик,
Всім відомо...
(«Вінні Пух»)
Вигнав дід козу із хати —
Та й пішла вона блукати:
В зайця хатку відібрала.
Всі козу ту виганяли,
Рак козуню ущипнув,
Зайцю хатку повернув.
(«Коза-Дереза»)
Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому ж вона сховалась,
До ведмедя не призналась?
(«Маша і Ведмідь»)
Казка підводить підсумок цього
завдання.
Застрибує Баба-Яга на мітлі, проходить між глядачами, кидає мітлу).
Баба-Яга. Оце літала-літала я по світу, і з висоти побачила, що тут
щось діється. Коли підлетіла ближче, почула, що це у вас тут свято казки. А я
дуже люблю казки, тож не хочу лишатися в стороні. Я теж проведу маленьку гру.
Гра «Намалюй обличчя Колобка».
Запрошуються учасники і з заплющеними очима
малюють Колобка. Спочатку малюють коло, а потім їх повертають навколо себе, і
вони домальовують обличчя.
(Баба-Яга показує всім малюнки, забирає їх і мітлу та летить далі.
Заходить
дівчинка в костюмі Червоної Шапочки з кошиком у руках і співає).
Червона
Шапочка.
Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,
Якщо довго по стежинці бігать, тупати й стрибати,
То напевне, то напевне, то звичайно, то звичайно,
То можливо, то можливо, можна в школу нам попасти.
А-а — вчаться там діти великі й малі,
А-а — знань їм багато дають вчителі,
А-а — там навчаються читати,
А-а — і писати, й рахувати,
А-а — там цікаво всім завжди.
— Привіт усім! Я дуже рада, що ви
мене запросили на свято. Але, крім вітання, я теж приготувала для вас вікторину.
Вікторина «Чарівний кошик».
— У кошику знаходяться речі з казок.
Я буду по черзі діставати якусь річ, а ви говоритимете, у якій казці вона
зустрічається.
— Бинт («Айболить»)
— Яйце («Курочка Ряба»)
— Горошина
(«Котигорошко»)
— Ключ («Золотий ключик»)
— Тарілка («Лисиця і Журавель»)
— Солома
(«Солом'яний бичок»)
— Пір'я («Кривенька качечка»)
— Рукавиця («Рукавичка»)
— Черевичок («Три горішки для Попелюшки»)
— Цибулина
(«Цибуліно»)
Гадаєте, звірі не розмовляють?
Розмовляють і звірі,
і птахи, і риби, жаби і ящірки, жуки і павуки. Навіть трави, кущі і дерева.
Тож перенесемося на чудову галявину
казки.
Пиріг із «трішки»
Вистава за мотивами української народної казки «Колосок»
Дійові особи: Казкарка, Півник, двоє
Мишенят.
Біля казкового будиночка порається Півник. Під музику виходить Казкарка.
Казкарка.
Стільки знаю я казок!
Буде ця — про колосок,
Що знайшов в своїм дворі
Півник вранці, на зорі.
Як знайшов — заніс до хати,
Мишенят почав гукати.
(Півник, підмітаючи подвір'я, знаходить колосок,
заносить його до хатки).
Півник.
Мишенятка! Гей, просніться!
Йдіть, на диво подивіться!
(До
хатки входять двоє Мишенят, позіхаючи).
1-е
Мишеня.
Де ж тут, Півнику, дива?
Це якась суха трава.
2-е Мишеня.
Краще б ти знайшов зерна.
Нам поснідати пора.
Півник.
Та у вас одні турботи...
Краще станьте до роботи.
Колосок обмолотіть, —
Буде вам смачний обід!
(Півник
подає Мишенятам колосок, Мишенята чванливо розбігаються).
1-е
Мишеня.
Ой, та це робити ліньки!
Інших справ у мене стільки!
2-е
Мишеня.
А мені б поспать з годинку!
Краще я піду в хатинку.
(Мишенята зникають, а Півник заклопотано бере
колосок, торбинку).
Півник.
Доведеться йти самому.
Недалеко тік від дому.
Поспішу, щоб за годину
Принести зерна торбину.
(Півник
зникає, а через деякий час
з'являється з торбинкою, ставить її на землю, витирає піт з чола).
Казкарка.
Півник дуже натрудився
І в дорозі натомився.
Клунок свій лишив надворі,
Сам приліг спочити в домі.
(Півник
заходить до хатинки).
А в цей час ліниві Мишки
На подвір'я вийшли нишком.
(Виходять
Мишенята, підкрадаються до торбини).
Бачать — клунок, в нім зернята.
Ой, зраділи ж Мишенята!
(Мишенята
радісно підстрибують, плескаючи в
долоні).
І зернятко за зернятком
Перенесли нишком в хатку.
(Носять
зернята, всідаються навколо зерна).
1-е Мишеня.
От тепер — то будуть смішки.
Півнику лишилось трішки!
Казкарка.
Жваво Мишки хрумкотіли,
І смачні зернята з'їли.
(Мишенята,
облизуючись та погладжуючи животики, зникають.
У цей час з'являється Півник).
Півник відпочив в хатинці
І згадав:
Півник.
Зерно ж в торбинці!
(Підходить
до торбинки, зазирає в середину).
Тільки що це? У торбині —
Всього лічені зернини!
Знаю, хто тут потрудився,
З'їсти зерна не лінився.
Що ж, я злодіїв провчу!
І пиріг собі спечу...
До млина мені пора —
В домі борошна нема.
(Бере
торбинку, йде до млина).
Казкарка.
І пішов він до млинка,
Що на березі ставка.
Намолов там борошенця
І води набрав відерця,
По дрівця пішов у ліс
Й розтопив нарешті піч.
Тісто замісив дбайливо,
Озирнувсь навкруг щасливо.
(Входить
Півник з пирогом).
Півник.
Ось пиріг уже й готовий!
Запашний, смачний, медовий.
Я поставлю все на стіл
Й покуштую свій пиріг.
(Півник
порається біля столу).
Казкарка.
А в дверята хтось: стук-стук.
Мишенята тут як тут.
І за стіл з усеньких ніг.
Мишенята.
Ой, який смачний пиріг!
(Мишенята
сідають за стіл, принюхуються).
Півник.
Зачекайте, Мишенята!
З'їли ви свої зернята.
От тепер — то будуть смішки:
Свій пиріг я спік із «трішки»!
(Мишенята
виходять з-за столу, залишається один Півник).
Казкарка.
Мишенята... Що й казати! —
Мовчки побрели із хати.
Півник ласував пиріг.
Півник.
Зготувати сам я зміг!
Казка. От і настав час повертатись вам із казкове країни до своїх класів, а мені
потрібно іти в своє королівство. А ввечері, коли ви будете лягати спати, ми
знову зустрінемось. До зустрічі!
Вчитель. Давайте, діти, попрощаємось дружно з Казкою і
переглянемо ілюстрації до казок, які ви підготували.