неділя, 13 березня 2016 р.

Юні пожежні

ЮНІ
 ПОЖЕЖНІ
Підготовча робота. Читати тво­рів на протипожежну тематику. На стенді роботи дітей: «Вогонь — ворог, вогонь друг».
Декорація  лісу  —   гарна  галявина, світить сонечко, стоїть хатинка. (Лине спокійна музика. На  галявину,  роздивляючись,   вихо­дить Лісовичок з онучкою. Онучка в гар­ному вбранні з квітів і листочків. В руці тримає кошик).
Лісовичок.
Я дідусь Лісовичок,
Борода із колючок.
Я по лісі походжаю,
Кожну гілочку й листочок охороняю.
Онучка.
Дідусева я онучка,
Як тростиночка я гнучка.
Квіти й трави я збираю,
Добру вже аптеку маю,
Й хворим всім допомагаю!
(Онучка милується квітками, метеликом).
Лісовичок. Запам'ятайте, друзі, правило лісу: «Природа жива! І ми живемо доти, поки є природа». О! А що це за гамір у моєму лісі?
(З хатини вибігає Вовченя, назустріч йому біжить Лисе­ня й Зайченя).
Вовченя. Мої батьки десь пішли в своїх справах. А я біля плити надибав ось що! (Показує сірникову коробку).
Лисеня. Ти дивись! Яка гарна коробка! А давай подиви­мось, що там всередині...
Зайченя. А може, не треба? Ми ж не знаємо, що це та­ке! (До гурту підходить Лісовичок).
Звірята  (разом). Дідусю Лісовичку!   Гляньте,  що  ми знайшли. Поясніть нам, що воно таке.
Лісовичок. Це, любі мої звірята, сірники. Для дітлахів це небезпечна річ! Тільки дорослим можна ними корис­туватись. А в невмілих руках вони можуть призвести до пожежі! Зрозуміло?
Звірята (разом). Так! Зрозуміло! Ми їх не будемо чіпати.
(Лісовичок з онукою уходять).
Лисеня. Пішов собі дідуган! (Передражнює). В невмілих руках!.. А в нас вмілі! Не будемо його слухати, запалюй, Вовчику.
Зайченя. Не чіпайте сірників! Ви ж слово дали Лісович­ку, а самі не дотримуєте його. А я так боюся вогню!..
Вовченя. Який же ти боягуз! Недарма кажуть, що по­лохливий заєць і пенька боїться! А ми хоробрі!
(Сміються з Лисеням, граються сірниками).
(Імітація пожежі: змінюється декорація — зображено палаючий ліс; лунає тривожна мелодія, звірята з червоними стрічками).
Звірята (разом). Ой-ой-ой! Горить наше гарне хутро, ліс горить!
Допоможіть! Рятуйте!..
(На галявину вибігають Лісовичок з онучкою).
Лісовичок. Поспішай, онучко! Подзвони 01, викликай пожежних, а я допоможу звірятам.
(Лісовичок накидає на звірят полотно, веде до медсестри, яка надає їм допомогу.
Імітація гасіння пожежі, тривожна музика).
1-й пожежний. Лісовичку, чому в твоєму лісі трапилася пожежа?
Лісовичок (показує на звірят).
З сірниками ці звірята
Захотіли, було, гратись.
Враз вогонь схопився,
Хто де міг укрився.
Зрозуміли всі малята...
Звірята (разом). Небезпечно з вогнем гратись!
Лісовичок. Я вам щиро вдячний, дорогі пожежні, за до­помогу!
2-й пожежний. Важкувато вам довелося! Та врешті-решт загасили вогонь. От тільки жаль, що трапляються не тіль­ки нерозумні звірята, а й діти... Та що там казати, і до­рослі трапляються, які необачно поводяться з вогнем.
3-й пожежний. А в одній пожежній частині нам показа­ли стенд, на якому виставлені фотографії ушкоджених пожежою будинків, магазинів, речей. І це все через не­дбале поводження із сірниками!
4-й пожежний. Обов'язково треба знати правила проти­пожежної безпеки і завжди дотримуватися їх: не запалю­вати газові плити, не користуватися електроприладами без дорослих, не гратися із сірниками, не підпалювати папір та інші легкозаймисті предмети.
5-й пожежний. Ми вирішили у своєму дитячому садку створити пожежну команду. Пожежні слідкуватимуть за тим, щоб усі знали й виконували ці правила.
Лісовичок. Молодці! Це ви добре вирішили.
Пожежні (перебиваючи один одного). Ми вже й команди­ра вибрали! І клятва пожежницька є! Командир зараз її зачитає, а ми за ним повторимо.
(Текст клятви ми не наводимо, позаяк покладаємося на фантазію організаторів гри, дітей та їхніх батьків).
Вчитель. Діти, а якими, на вашу думку, мають бути по­жежні?
Діти. Сміливими! Спритними! Самовідданими! Уваж­ними!
Вчитель. Добре, це ви знаєте! А от наскільки наші по­жежні уважні, ми зараз перевіремо під час гри з дзвіноч­ком. Коли я подзвоню один раз — треба двічі підстриб­нути на місці. Подзвоню двічі — ви тричі плеснете в до­лоні. Тричі подзвоню — треба підняти вгору праву руку.
(Вчитель проводить гру. Гра захоплює дітей).
Вчитель. Так, з увагою у вас добре. Пожежні повинні пра­цювати швидко. От ми і пограємо в гру «Передай насос».
(Діти, розбившись на дві команди, граються в гру «Пере­дай насос»).
Вчитель. Уважно слухайте наступне завдання. Ви маєте
проповзти крізь вузький тунель (зроблений з обручів та полотна напнутого на них), потім перескочити через «рів», подати сигнал і «павучком» повернутися на своє місце, передавши естафету товаришеві.
(Діти, змагаючись, виконують завдання).
Вчитель. А зараз завдання для капітанів команд. Самі розумієте, що під час пожежі в диму майже нічого не вид­но. Тож із зав'язаними очима ви повинні відшукати ляль­ку, яку я сховав.
(Капітани виконують завдання, решта учасників актив­но їх підтримує).
Вчитель. А зараз ще одне завдання для команд. Уявіть, що навкруги палає вогонь, а кожному з вас треба пройти там, де небезпечно — ось по цих квадратиках, потім піднятися по драбині, посигналити, повернутися на місце і передати естафету.
(Команди, змагаючись, виконують завдання).
Вчитель. Багато випробувань випало вам сьогодні, а за­раз позмагаємось в силі.
(Гра «Перетягування каната»).
Вчитель. Важка й відповідальна праця у пожежних. Та коли у них випадає вільна година, вони люблять поспіва­ти. От і зараза ми послухаємо, яка команда краще співає.
(Змагання команд у виконанні пісень).
Вчитель. Обидві команди показали чудові результати. Ви мужні, розумні, рішучі, гідні поваги. Вмієте працюва­ти й відпочивати. Я пишаюсь вами. Потисніть один од­ному руки. Я впевнена, що такі, як ви, ніколи не допус­тять пожежі.

субота, 12 березня 2016 р.

Твій друг — дорожній рух

ТВІЙ ДРУГ — ДОРОЖНІЙ РУХ
Ведуча.
Добрий день, малеча щира,
Хай живеться вам у мирі.
Хай лунає всюди пісня і дитячий сміх,
На свято вас запрошуєм усіх.
Ведучий.
А свято буде в нас незвичне,
І навіть не новорічне.
Тож наберіться, діти, духу,
Бо свято це із правил руху.
Ведуча.
З кожним роком зростає інтенсивність авто­мобільного руху на дорогах. А це, у свою чергу, підвищує відповідальність усіх учасників дорожнього руху: водіїв, пасажирів, пішоходів. Тому великого значення набувають знання правил дорожнього руху й дотримання їх учнями. До речі, з'явилися вони дуже давно.
Ведучий. У січні 1683 року Петро І видав указ про вве­дення Правил дорожнього руху. Ці правила вказували на те, де можна було їздити, де зупинятися кінним екіпажем. З часом вони змінювалися, доповнювалися. А ось у 1891 році в нашій країні з'явився перший автомобіль.
1-й учень.
Для того, щоб відстань короткою стала,
Для того, щоб швидкість здолати і час.
До нашої ери ще люди подбали
І винайшли колесо кругле для нас.

2-й учень.
Помчали по світу автомобілі,
І правила виникли строгі тоді.
Будь пильним, уважним завжди на дорозі,
Де правила знають — не місце біді.
(Звучить пісня на мотив «Червоної рути»),
1.       Друже, запам'ятай ти важливі поради
І увагу звертай на дорожні знаки.
Це наука проста, але дуже важлива,
Якщо знаєш її, ти людина щаслива.
Приспів:
Червоне світло пішоходу підкаже:
«Обережно, мій друже, шлях закритий!».
Світло зелене посміхнеться до тебе,
Посміхнеться і скаже: «Можна йти!».
2.       Так що треба тобі ці всі правила знати,
І виконувати їх, і постійно вивчати.
Може їх ти не раз пригадаєш, дитино,
Коли будеш іти по проїжджій частині.
Приспів.
Ведуча. Діти, а ви знаєте правила дорожнього руху? (Відповіді дітей).
Вікторина з правил руху.
1.Для кого призначені тротуари?
2.Де повинен рухатися транспорт?
3.Де і як потрібно переходити вулицю?
4.Якщо немає перехрестя, світлофора, то як потрібно переходити вулицю?
5.Зі скількох років дозволяється їздити на велосипеді по проїжджій частині?
(Звучить пісня «Вчать у школі». Забігає Вовк, за ним — Міліціонер).
Міліціонер. Громадянине Вовк, зупиніться! Ви куди?
Вовк. Туди. (Забігає на сцену).
Міліціонер (свистить). Громадянине, зачекайте!
Вовк. Ну, що ще?! Мені ніколи, я поспішаю! А що тра­пилося?
Міліціонер. По-перше, ви увірвалися на сцену, внесли зміни у хід свята, а у нас з дітками дуже серйозна розмо­ва. По-друге, ви порушили правила дорожнього руху.
Вовк. Так? (Чеше потилицю). Але ж ми у казці, а в казці усе не за правилами.
Міліціонер. Наша казка якраз про правила.
Вовк. Про які ще там правила?
Міліціонер. Про правила дорожнього руху!
Вовк. Не знаю я про такі. Я зібрався пограти у футбол на проїжджій частині, а ви мені весь час заважаєте.
(Вовк тікає від міліціонера).
Міліціонер. Увага всім працівникам ДАІ! У нашій казці з'явився порушник правил дорожнього руху. Терміново вжити відповідних заходів: швидко затримати порушника, навчити його правил руху! Особливі прикмети: сірий костюм, червона краватка із різно­кольоровими цятками, чорна шапка. Негайно всім на пошуки!
(Міліціонер вибігає зі сцени на пошуки Вовка, передає все по рації.
Зміна декорації: у лісі, біля своєї хат­ки, сидить Баба Яга і співає пісню на мотив «Маленька країна»),
1. Стоїть за горами, за лісами
Хатка1 моя стара,
Там павуки снують ночами,
Там страх і темнота.
Знаків дорожніх там не знають,
І не виконують їх.
Усі по стежинках там гасають,
Біда їх чекає усіх.
Приспів:
Навіщо вам їх учить,
Як можна й без них прожить.
Зі знаками цими, дітки мої,
Краще вам не дружить! (2 рази) (У цей час забігає Вовк на галявину).
Вовк. О, привіт, бабуню!
Баба Яга. А, це ти, Вовче, одно скачеш!
Вовк. Так, я, бабуню! За мною женуться, сховай мене!
Баба Яга. Кому на цей раз ти потрібний?
Вовк. Міліції.
(Бігає по сцені, не знає, де сховатися).
 Вовк. Ну, бабусю, придумай що-небудь, благаю.
Баба Яга.
Набридло чаклувати,
Слова нікому сказати.
Добре, Вовче, тобі я поможу,
Бо з тобою я дружу.
Вовк. Та годі тобі вже, швиденько чаклуй, а то мене спіймають.
Баба Яга.
Ось тобі моя мітла,
Мчить вона, немов стріла.
Ти на неї зверху сядь, —
Над лісами будеш ти літать...
Вовк. Ну ти даєш, бабуня, а кажеш, що на пенсії.
(Сідає на мітлу, бігає по сцені, «вилітає». З'являється міліціонер).
Міліціонер. Доброго дня, Бабусю! Ви тут Вовка не зустрічали?
Баба Яга. Здравія желаю! (Козиряє міліціонеру). Нікак нєт, не віділа.
(Діти кричать, що вона бачила).
Міліціонер. Я не розумію: хто з вас каже мені правду!
Діти. Ми!
Міліціонер. Зізнавайся, бабусю, а то зараз же пройдемо у відділок.
Баба Яга. А що я. Я нічого. Я вам все скажу, тільки по­обіцяйте, що ви мене не посадите.
Міліціонер. Обіцяю!
Баба Яга. Я йому позичила свій автомобіль.
Міліціонер. Якої марки?
Баба Яга.
Марки мітла, березова, не минуло й чотириста їй, Як мітлу змайстрував сам Кощій!
 Міліціонер. Так, зрозуміло. (Говорить у рацію). Увага всім постам ДАІ! Порушник правил руху — Вовк — зник у невідомому напрямку на мітлі. Негайно затримати Вов­ка, пояснити йому правила руху, відібрати транспортний засіб! (Звертається до Баби Яги). А вам, бабусю, теж, я бачу, потрібна профілактика. (Погрожує).
Баба Яга. Ні, ні, не потрібно! Я вже все зрозуміла. Я більше так не буду... А можна мені з вами залишитися і вивчити всі правила? Я обіцяю, що буду чемно себе по-водити і завжди дотримуватися правил руху.
Міліціонер. Ну що, діти, пробачимо Бабу Ягу, повіримо їй на цей раз?
Діти. Так.
Міліціонер. Тоді, бабусю, для тебе перше випробування: потрібно провести гру з учнями з правил дорожнього ру­ху.
Баба Яга. Добре. Спробуйте для початку відгадати за­гадку.
Усім перехожим я моргаю, Щоб пильно глянули на мене. Очей же я аж троє маю: Червоне, жовте і зелене. Діти. Світлофор.
Баба Яга. Правильно, діти, молодці! А чи знаєте ви, що означає кожне око світлофора?
Учениця.
Червоне — треба пам'ятати: Іти не можна, слід чекати. А жовте блимне — не хвилюйся, Уважним будь і приготуйся. Зелене — вітер, дощ чи злива, Через дорогу йди сміливо!
Баба Яга. Молодці! Тепер ми можемо пограти у гру, яка має назву «Сигнали світлофора». Якщо я буду показувати червоний колір, то ви тихенько сидіть, якщо жовтий — то плескайте в долоньки, якщо зелений — то ту­пайте   ногами.   Правила   зрозумілі? Тоді починаємо. (Проводить гру).
Тепер, я гадаю, і ви, і я запам'я­таємо правила дорожнього руху і завжди будемо їх виконувати.
Міліціонер. А якщо немає світло­фора, то де і як потрібно переходити вулицю?
Учень.
Щоб дорогу перейти,
треба знак такий знайти:
«Пішохідний пе­рехід».
А якщо відсутній знак,
Треба нам зробити так:
При дорозі зупинитись
І ліворуч подивитись.
Бачиш, транспорту немає,
До середини рушаєш.
Є тут лінія чудова,
Незвичайна, розділова.
Знов на ній ти зупинись
І праворуч подивись.
Як машини всі пройдуть —
Пішоходу вільна путь. (На мітлі з 'являється Вовк).
Вовк.
Ах, стомився я за день, Краще б я співав пісень. Знову в вас я приземлився, Бо бензин увесь скінчився.
Міліціонер. А ви нам якраз дуже потрібний, громадяни­не Вовк! Ви порушили правила дорожнього руху і за це маєте відповідати за законом!
Вовк. Це як ще «за законом».
Міліціонер. А так: ви повинні скласти іспит на знання Правил дорожнього руху.
Вовк. Іспит?! Це наче в нашій Лісовій школі. (Чухає потили­цю). І чому я тоді не слухав свою мудру вчительку Сову?
Міліціонер.   Отож,   а   тепер доведеться відповідати самому.
Вовк.   Ну,   що.   Я   готовий. Іспит так іспит.
Міліціонер. Слухайте уважно перше питання:
На який сигнал світлофора можна переходити дорогу?
Вовк (благає допомоги в учнів). На жовтий...
Діти. На зелений.
Міліціонер. З цим завданням Ви не впоралися. Слухайте нас­тупне:
У якому місці можна перехо­дити проїжджу частину?
Вовк. По діагоналі... Діти. Неправильно! (Відповіді дітей).
 Міліціонер. Повторіть усе, що роз­повідали діти. (Вовк повторює). Останнє завдання. Де можна їздити на велосипеді?
Вовк. У лісі, в парках, скверах.
Баба Яга (викрикує з залу). На спор­тивному майданчику, у дворах.
Міліціонер. Правильно, молодці! Нарешті я бачу, що ви запам'ятали найпростіші правила дорожнього руху.
Вовк і Баба Яга (разом). І не тільки запам'ятали, а й зобов'язуємося їх завжди виконувати.
(Всі актори шикуються на сцені, звучать фінальні слова).
Ведучий.
Знайте всі: дорослі й діти,
Найважливіші на світі
Строгі правила дорожні,
І без них прожить не можна.
Ведуча.
Є правила строгі для пішоходів, їх знати повинні усі до пуття. Буває помилка — загроза здоров'ю, Буває — помилка позбавить життя!
Міліціонер.
Хто сів за кермо — не спіши, будь уважний,
На знаки дорожні в дорозі зважай.
Ти правил безпеки, водій, не порушуй,
Про тих, хто довкола, завчасно подбай!
Баба Яга.
Дорослі! Про діток своїх потурбуйтесь, Дорога — не місце малятам для гри! їм змалку потрібно теж правила знати, Порушники, зважте, ростуть з дітвори!
Вовк.
Здоров я вам всім: водіям, пасажирам,
У здоровому тілі — здоровий вам дух! "~       Щасливих доріг вам усім ми бажаєм,
Усі разом. Бо ми — за безпечний, за вічний ми рух!
(Звучить фінальна пісня на мотив дитячої пісні «Виглянуло сонечко»).
1.     Виглянуло сонечко, сяє з висоти,
День прийдешній з радістю стрінем я і ти.
І дорога дальняя, мов струна дзвенить,
Треба всім дорожні нам правила учить.
(2 рази).
2.     Якщо хтось порушив їх, — треба зупинить,
їм дорожні правила треба пояснить.
І у свою щасливу ти знов зорю повір,
Щоб дружить з дорогою, йди до нас в ! ЮІР! (2 рази).
(Актори роблять уклін, потім під музику спускаються в зал і дарують учням виготов­лені своїми руками дорожні знаки).

Вогник хай творить лиш тільки добро

ВОГНИК ХАЙ ТВОРИТЬ ЛИШ ТІЛЬКИ ДОБРО
1-й ведуча. Вогонь — біда!
2-й ведучий. Велика біда!
1-й ведучий. А без вогню нікуди!
Разом. Ні туди, і не сюди!
(Ведучі сперечаються).
1-а ведуча. Вогонь може бути корисним.
2-й ведучий. Вогонь може бути шкідливим.
1-й ведуча.
Він може зігріті обід,
Він плавить метал
І розтоплює лід.
2-й ведучий.
А може і ліс велетенський спалити,
Майно І будинок —
Усе спопелити.
1-й ведуча.
Та ось тільки малі діти
Не повинні з ним дружити.
Будеш з ним необережний —
Може трапитись пожежа!
2-й ведучий.
Вогню боятися не треба,
Якщо порядок в домі в тебе,
Якщо працюють справно речі:
Магнітофони, праски, печі,
І телевізор, й газплита —
Пожежа в дім не завіта!
1-й ведуча.
Якщо підете в гості з дому
Надовго, до своїх знайомих,
Про газ та струм не забувайте:
Ретельно все перевіряйте,
Без нагляду не залишайте,
І прилади всі вимикайте.
Вогонь.
Я прийшов до вас на свято.
Як же тут дітей багато!
Що ж ви дивитесь несміло?
Ото буде з вами діло.
Ви мене не упізнали,
Бо загадку не вгадали.
Хоч зубів я і не маю,
Все руйную, поїдаю,
І гарячий жовтий зроду,
Не люблю я пити воду.
Взявся з Зевсових долонь.
А зовуть мене ... (вогонь).
Вогонь.
Тепер знаний у вас я.
Разом ми — одна сім'я.
Де не глянь, я майже скрізь,
В кожній хаті оселивсь.
Побував вчора в печі,
Зарум'янив калачі,
На плиті зварив сніданок,
Бо устав ще спозаранок.
Швидко бігав по селі,
Там, де дітоньки малі.
Натопив їм добре в хаті,
Щоб було тепленько спати.
У вас в школі побував,
Смачно всіх нагодував.
Бачу — всі ви зрозуміли:
Я є скрізь — де б ви хотіли.
Тільки чиркнеш — я вже тут,
 І мене всі люди ждуть.
Сірник.
Ну і скаже, ну і втре,
Що б робив ти без мене.
Я ж бо, друзі, головний.
Хоч і зовсім ще малий.
Шапка, тесаний бочок.
А зовусь я ... (сірничок).
Чиркну я, тоді вогонь
Вилетить з твоїх долонь,
Без мене тобі ніяк.
Ти хвалитись лиш мастак.
Вогонь.
Що ти, сірник, схаменись.
Не кричи, а зупинись.
Ми приносим користь людям,
Нам від цього шана буде.
Сірник.
Нам? Мені, треба казати.
Що з тобою розмовляти?
Іскри всюди розсипаю...
Ой горю! Гасіть! Вмираю!
Порятуйте, вас прошу,
Я ж вам всім тепло ношу...
(Прибігають пожежні і гасять. Сірник «згорів», його ви­носять).
1-й пожежний.
Пожежні ми швидкі,
І завзяті, і меткі.
Дружно все ми погасили,
Що ви, гравшись, натворили.
2-й пожежний.
Ви нас кличте, не баріться,
Всім поможем — не журіться.
Урятуєм хату, сіно,
Телевізор і машину.
Пожежні (разом).
Лиш ви вчасно подзвоніть
І адресу нам назвіть. (Дзвонить телефон. Пожежни піднімає слухавку). Пожежний. Пожежна частина слухає.
Лиска.
Приїжджайте швидше, прошу!
Зробіть справу ви хорошу.
Урятуйте мою хату.
Що, адресу вам назвати?
«Дуб кремезний і Ялинка»,
Там стоїть моя хатинка.
Швидше, швидше погасіть,
Бо не буде де нам жить.
(Пожежні приїжджають, гасять).
Ведуча.
Вітер виє, навіть свище,
З вікон суне дим-димище.
Та пожежним геть не страшно.
Пожежний. Прибули до вас ми вчасно. (З'являються діти у костюмах звірят).
Ведуча.
Тут ще збіглися звірята:
Білки, зайці, ведмежата.
Кинулись чомусь до броду,
Щоб чимдуж носити воду.
Лиска плаче і голосить.
Лиска. Порятуйте хату!
Ведуча.
А маленькі лисенята
Туляться до мами й тата,
Це вони ж бо винуваті,
Що так трапилось у хаті.
Телевізор увімкнули,
Як загрались, то забули.
Тут і трапилося лихо,
А тепер їм не до сміху.
Таку витівку звірята
Будуть довго пам'ятати.
Як поводитися в хаті,
Треба кожному з нас знати.
Пожежний.
Якби я був начальником Пожежної частини, То взяв би я обіцянку У кожної дитини:
До рук не брати сірників,
Хоч би яка причина,
Бо це не іграшка для вас,
А справжня, діти, міна. (Вогонь і Сірник проводять гру «Вгадай слово»). Вогонь.
Коли вже трапилась біда,
То ви не зволікайте.
Пожежний номер — ... (101)
Швиденько набирайте.
Сірник.
Машина миттю прибула:
«Ідіть скоріш тудою» —
І потягнувся довгий шланг.
Гаситиме ... (водою).
Вогонь.
В машині шофер і боєць,
А двоє ще запасником.
Чим можна ще гасить вогонь?
Звичайно ... (вогнегасником).
Сірник.
Пожежу в лісі розвели?
То що ж, гасіть її бігом.
А що, не знаєте ви чим?
Ну, певно, що ... (піском).
(Сірник і Вогонь проводять змагання між учнями). Назвати правила користування побутовими приладами. Причини виникнення пожежі. Ваші дії на випадок пожежі. Допомога людині, ураженій електроприладами. (Сірник і Вогонь підводять підсумки змагання, нагороджу­ють переможців).
Пожежний.
Як запалиш сірники,
Недалеко до біди.
Від вогню ти не ховайся,
А тікай і клич людей.
«101» ти викликай
І адресу свою дай. (Діти називають порядок дій у випадку пожежі. Пожежний показує великий аркуш «Пам'ятка». Він чи­тає, діти повторюють).
Text Box:
(Всі учасники стають півколом).
 Пісня    «Вогник»    (на   мелодію    пісні «Усмішка» заспів).
1. Заспіває вогник у печі,
А з ним разом заспівають сини й доньки.
Посмакують жовті калачі
І заплещуть гарно ручками в долоньки.
2. Щось смачне парує на плиті,
І сніданок, і обід дали малечі.
Хай не буде від вогню біди.
Вбережемо від вогню цікаві речі.

В країні дорожніх знаків

В КРАЇНІ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ
Дійові особи: Петрик, Аварія, Світлофор, Знаки.
( На стіні плакати з правилами  дорожнього руху,   дорожні знаки,   макет   світлофора.   Петрик виїжджає на самокаті).
Петрик.
Ой, набридло ж мені, набридло
Пішки все ходити,
Самокат я змайстрував
І буду на ньому летіти.
З гірки мчиться, мчиться
Сам мій самокат.
Аварія (із-за рогу). А якщо зумієш за машину причепитися — він і вгору їхати рад.
Петрик. Хто це? (Озирається навкру­ги).
Аварія (виходить).
Я з порушниками дружу,
Біди їм, які хочеш, находжу.
Я багато погуляла —
Побачила світ.
Накоїла я чимало бід.
Петрик. Ви щось сказали, бабусю?
Аварія. Я? А... Так-так! Який хороший хлопчик! (До глядачів). Жаль, що ще не перебинтований. (До Петрика) Я говорила, що ти дуже гарно їздиш. Молодець! (Стрибнула на самокат і кричить). Давай! Давай поперек вулиці! Давай! (Падають).
Петрик. Та хто Ви така?
Аварія. Я! Ніби не знає! Сміливий, спритний — справжній порушник. Давай руку! Ми з тобою друзі. Ходімо зі мною. Зі мною ти не пропадеш.
Петрик. З вами? Та через Вас ледь у аварію не потра­пив. А... Так... Ви... Як я зразу не збагнув! Аварія!!!
Аварія. Так!
Петрик. Я не піду з вами.
Аварія. Ну, добре, до скорої зустрічі. (Заходить знак «В'їзд заборонено»). Знак. Ну що, Петрику, хороша бабуся? А ти ж з нею ледь не подружився. Петрик. Ой, де це я? У мене тут немає друзів. Знак. Це ти дарма.
Петрик. Згадав, вас я бачив у нас на воротах, щоб ма­шини у двір не заїжджали.
Знак. Так, так, уже 20 років, 3 місяці, 4 дні вишу, навіть заіржавів.
А це твої вірні друзі.
(Наближаються знаки).
Петрик. Мої?
Знак «Інші небезпеки». Що я вам говорив? Що? Він навіть не знає, як нас звуть.
Петрик. Взагалі я вас десь бачив. Тільки не згадаю де.
Знак. Браво! Браво! Чому ти так втікав від свого будин­ку? Чому нас не слухаєш? їхав на самокаті по проїжджій частині вулиці. Зв'язався з цією старою. Запам'ятай, тебе не можна випускати на вулицю. Ти небезпечний для ото­чуючих.
Петрик. А де це я, можна дізнатися?
Світлофор:
Зелений. Можна.
Червоний. Не можна.
Жовтий. Можна — не можна.
Петрик. Нічого не розумію. Я... Я зрозумів. Ви — світлофор.
Знак «Обережно діти!». А ти знаєш, як нас звуть?
Знак «Рух на велосипедах заборонено». Адже і у нас іме­на є. І ми хочемо стати твоїми друзями.
Петрик. Хто ж мене навчить?
Світлофор:
Червоний.
Дивлюсь червоним оком —
Велю зупинитись я.
Жовтий.
А блисне жовте око —
Іти не поспішай.
Зелений.
Увага — і зелений
Привітно замигтів.
Він колір найдобріший,
Щасливої путі!
Світлофор. Ходімо зі мною, Петрику.
Петрик. А знаків дуже багато?
Світлофор. Та десь близько сотні. Є попереджувальні знаки, є заборонні, є наказові, а є навіть знаки сервісу. З деякими з них ти зараз познайомишся.
А зараз, Петрику, дивися. Цей знак для пішохода дуже важливий.
Знак «Пішохідний перехід».
У міські наші нетрі
Заскочили чудо-зебри.
Петрик. Знаю, знаю. Це пішохідний перехід.
Знак.
Проходь же обережно,
Свій кожен крок узгодь.
І тільки там, де можна,
І тільки там, де можна,
Ти вулицю уважно переходь.
Петрик. Я все зрозумів.
Світлофор. Ходімо далі, Петрику. І запам'ятай:
І проспекти, і бульвари — Всі шумливі в наші дні, Ти проходь по тротуару Лиш по правій стороні.
Петрик. Подивіться, з отим знаком, де на трикутнику зображені діти, я вже знайомий.
Знак «Обережно — діти!». Молодець, Петрику. Я — по­переджувальний знак «Діти». Мене установлюють біля шкіл, дитсадків, дитячих парків. Водії і пішоходи тут по­винні бути особливо обережні. Зрозумів, Петрику?
Петрик. Так. Дякую.
Світлофор. Ходімо, Петрику.
Зверни увагу на заборонний знак «Рух на велосипедах заборонено».
Петрик. Я вже знайомий з цим знаком.
Знак. Я дуже радий, Петрику, що ти запам'ятав мене. (Світлофор з Петриком підходять до парку).
Петрик. Подивіться, он на знакові зображений велоси­пед.
Знак «Велосипедна доріжка». Добрий день, хлопчику. Який ти уважний. Я вказівний знак і показую, що тут ве­лосипедна доріжка. І запам'ятай, що на велосипедах по вулицях дозволяється їздити лише тим, кому виповнило­ся 14 років. (Підходять інші, відомі вже Петрику знаки).
Знаки. З нами дуже легко подружитися, і ми дуже вірні друзі, якщо нас не забувають. Ми ніколи не залишаємо своїх друзів: ні в дощ, ні в сніг, ні в мороз, в спеку, навіть в туман. Ніколи! (Підкрадається Аварія).
Аварія.
Іди, іди до мене, хлопчику.
Я з порушниками дружу,
Біди їм, які хочеш, находжу.
Я багато погуляла —
Побачила світ.
Накоїла я чимало бід.
Петрик.
Я більше не порушник.
І з вами знатися не буду.
Знаки. Браво, Петрику! Молодець!
(до Аварії). А Ви йдіть звідси. Ви тут зайва.
Аварія. Ох, вредні які! Скрізь улізуть! Із само­го ранку жодного порушника. Поговорити і то ні з ким.
Іду, Іду, але ви ще почуєте про мене...
Петрик (підходить до Світлофора і знаків). Ви мої справжні друзі. Спасибі вам всім, спасибі. До побачення.
Знаки. До побачення, Петрику. До зустрічі.

Сценарий Красная шапочка

Красная шапочка
Ведущий
1-й ребенок,    2-й ребенок,    3-й ребенок
Мама М
Красная Шапочка К.Ш.
Бабушка Б.
Большой Волк Б.В,          Маленький Волк М. В
1-я нянька,   2-я нянька
Принц 1,                      Принц 2
Дед Макей Д.М.
Бармалей  Барм.
 Разбойница Р 1.,               Разбойник Р 2.
Маша Маш.
 Лесная фея Л.Ф.
Белоснежка и гномы
Дети
1 ребенок
- В доме добрыми делами занята,
Ходит по квартире доброта,
Утро доброе у нас,
Добрый день и добрый час,
Добрый вечер, ночь добра,
Было доброе вчера.
2 ребенок
- И откуда, спросишь ты,
В доме столько доброты?
Что от этой доброты
Приживаются цветы,
Рыбки, ежики, птенцы?
3 ребенок
- Я тебе отвечу прямо,
Это бабушка и мама,
Всем, дарившим детям ласку
Посвящаем эту сказку!
Песенка про маму  с детьми
М.
Спи моя милая, спи
Шапочку тебе свяжу я,
Платьице тебе сошью я,
Пирожков испеку,
И к бабуленьке пошлю.
Уходит за кулисы, возвращается с шапочкой и корзинкой. Садится возле К.Ш и будит ее
К.Ш.
Мама улыбается ясно и тепло,
Словно ясно солнышко в комнату вошло
Доброе утро мамочка
М.
Доброе утро! (целует)
Посмотри, что я тебе смастерила (одевает шапочку).
 А сейчас:
В путь – дорожку собирайся,
Ты немножко прогуляйся,
Бабушку навести,
Ей корзинку отнеси.
Красная шапочка счастливого пути. (Убирает постель. Уходит)
Песенка К.Ш.
Песенка Бармалея
Барм.
Окружай! Отбирай!
К.Ш.
Здравствуйте, разбойники! Вы снова в лесу появились
Р.1
Да это мы – разбойники  (связывают К.Ш. и привязывают Бармолея)
Р.2
Мы появились! Ха!-Ха!-Ха!
Барм,
Что вы делаете вы же меня привязываете.
( Разбойники Связывают К.Ш. и отбирают корзинку)
Р.1
Что там в корзинке?
Р.2
Золото? Бриллианты?
Барм.
Дайте! Я посмотрю ! Пирожки!
Р.1
Пирожки?
Р.2
Как пирожки?...
Все садятся и плачут на полу
Барм.
Терпеть не могу эти пирожки. Прямо как в детстве. Съешь пирожок – за маму. Молодец. Еще один за бабушку.
Р.1
Кому пирожки тащишь?
К.Ш.
Бабулечке
Барм.
Боже мой! Только не это!
Р.1
А давай-ка мы ее отпустим.
Ну их, этих бабулек!
Р.2
Барм.
Сделайте это! Немедленно!
Отпускают
К.ш.
Какие вы добрые!
Барм.
Кто добрый! Это я добрый?! Я злой!!! Просто нет ничего страшнее бабушки, которая кормит внуков!
Р.1
Я помню - я сам был ребенком!
Барм.
Уносим ноги! Мы и так тут наследили! (Разбрасывают следы)
К.Ш.
Спасибо тебе, бабулечка, ты меня спасла. Одно упоминание о тебе испугало разбойников. (Уходит)
Выход  Волков.
Б.В.
Красной Шапки свежий след,
Будет к вечеру обед.
Беги, лови, хватай, не медли ни минуты,
И Красной Шапки след  ни с чьим  другим не спутай.
Б.В.
А наследили - то, наследили!
М.В.
Куда бежать папа?
Б.В.
Бежим по следу К.Ш. (маленький волк бежит не туда)
Б.В.
Да куда же ты? (Ловит его за шиворот)
М.В
Ну что опять
Б.В
Не туда надо бежать.
М.В.
(Пожимает плечами) А куда?
Б.В.
Да сюда надо сюда! (Добавляет свои следы и уходят)
Выходит Маша с детьми.
(Песенка Маши)
Выходит К.Ш.
К.Ш.
Маша, а что вы здесь делаете?
Ма.
Мы с подружками грибы собираем. Могу сделать так – что грибы частушки петь будут. Хочешь?
К.Ш.
Хочу!
Поют частушки и танцуют
К.Ш.
Маша, что вы дальше собираетесь делать?
Маш.
Подружки соберут грибы и домой пойдут, а я заблужусь, и к Мишке. Мы подарок маме будем делать.
К.Ш.
А мне Маша к бабушке пора. Пока!
Уходят в разные стороны.
Выбегают 2 принца. А за ними няни и К.Ш. наблюдает со стороны за происходящим.
1 пр.
Не хочу!
2 пр.
Не буду!
1 пр.
Надоели!
2 пр.
Отстаньте!
1.Н.
Скушай хоть ложечку
2 Н.
Выпей хоть глоточек
Принцы капризничают
1.Н.
Может пирожное
2.Н.
Может мороженное
Ничего мы не хотим
1Н.
Может робота вам дать
2.Н.
Или в тетрис поиграть.
1.2.
Что-то холодно нам стало, принесите одеяло.
1 пр.
Жарко мне!
2пр.
И мне! Горю!
1 пр.
Поднялась температура (Няня дает лекарство.)
Не поможет мне микстура
2 пр.
Вентилятор принесите!
Или веером машите!
Няни машут веером на себя
К. ш.
- Избаловали вы их,
Ведь никогда они сами
Не делали в жизни ничего
Без нянек и мамы!
А вдруг, страшно подумать,
Они попадут на Необитаемый Остров!
Песня
1.2. пр.
А что же нам делать
К.Ш.
Дам я вам один совет:
Старших надо уважать,
Никого не обижать,
Берегите нянь, и мам,
 и что можешь, делай сам!
1.2.пр.
Мама!!!!!!!!!! (Выходит мама)
1.пр.
Мамочка мы будем послушными.
2.пр.
Мы будем хорошими
Мама
Обещаете?
1.2.пр.
Обещаем!!!!!!!!!!!!
Мама
Какие вы у меня молодцы. Я надеюсь, вы будете хорошими помощниками для меня.
Уходят все.
Выход лесной феи и бабочек и цветов
К.Ш.
Здравствуй, лесная фея!
Л.Ф.
Здравствуй Красная шапочка
К.Ш.
Как тихо в лесу…
Л.Ф.
Красная шапочка ты хочешь посмотреть, как приходит весна?
К.Ш.
Да, хочу.
Л.Ф. будит лес.
К.Ш.
Проснулся лес, проснулся луг,
Проснулись бабочки вокруг,
Проснулись травы и цветы,
Повсюду столько красоты!
Танец бабочек и цветов. После танца встают возле К.Ш.
Л.Ф.
Тихо, кто-то крадется. К.Ш. спрячься.
М.В.
Где тут девчонка? Знаете?
Б.В.
Ну, та, что с корзинкой? Знаете?
Бабочки и цвет.
Нет! Нет! Мы ничего не знаем!
Б.В.
- А вы знаете, что в корзинке у девчонки
было сорок пирожков?       Шепотом: И вам достанется.
К.Ш.
(Красная Шапочка, не выдерживает такого обмана и выбегает к Волку.)
- А вовсе и не сорок,
Не верьте вы ему!
Раз, два, три, четыре, пять и еще один,
Всего шесть пирожков!
М.В.
Ах, какая девочка!
Б.В.
Ах, какая шапочка!
М.В.
Ах, какие щечки!
Б.В.
Ты куда путь держишь?
К.Ш.
Я иду к бабушке, спешу ее с женским днем поздравить.
До свидания, мне нужно торопиться!
М.В. Б.В.
И нам нужно торопиться.
Выходит Белоснежка и 7 гномов поют песенку и танцуют
К.Ш.
Здравствуйте, как хорошо, что я вас встретила. ( Волки бегут к бабушке)
 Подскажите короткую дорогу.
Белосн.
Идем, мы покажем тебе дорогу.
К.Ш.
Милый дедушка Макей,
Вы с винтовкою своей,
Поспешите в ту избушку,
Хотят волки съесть старушку.
Д.М.
Что трещишь ты без умолку?
Расскажи про волков толком.
Он большой?
К.Ш.
Один мал, а второй,
Огромный просто,
Со слона он будет ростом.
Как у крокодила пасть!
Д.М.
Как бы там мне не пропасть.
Ой! Что-то сделалось с ногой,
А теперь еще с другой!
И ружьишко заржавело,
Стал я стар уже теперь,
Не боится меня зверь,
Но так быть, Чем могу.
Тем помогу.
Выходит бабушка
Бабуш.
- Расспросите-ка весь свет,
Будет вам один ответ -
Нет мудрее и умнее Бабушки.
Ласковее и добрее - Бабушки.
Хоть уж волосы седые,
Но душой мы молодые,
И вообще скажу вам честно,
Бабушки - верх совершенства!
Песенка бабушки
Стук в дверь
Бабуш.
- Дерни, деточка за веревочку, дверь и откроется. (Вбегают Волки.)Внученька да ты не одна.
Б.В.
Я с подружкой.
Бабуш.
Здравствуй, внучка, как дела?
Я давно тебя ждала,
Как же ты похорошела,
Брюки модные надела.
Губки - бантик, нос - курносик!
Б.В.
Ты, бабуля, похудела.
М.В.
Уж вы, часом, не болели?
Бабуш.
- Да, лежу весь день в постели,
И дышу я еле-еле,
Ничего весь день не ем,
Я не вкусная совсем.
Б.В. М.В.
Чего, чего?
Бабуш.
Да, говорю, я несчастная совсем.
А теперь пора за дело,
Вот, возьми лопатку,
Да вскопай мне грядку!
Б.В.
(шепотом): Ничего малый, вот сделаем дело и съедим ее. (Копают грядку, закончили, устали, садятся на диванчик.)
Бабуш.
Это что, тут за простой.
Сбегаете мне за водой! (Волки бегают с ведрами)
М.В.
Я так больше не могу,
Я уж лучше убегу. (Малыш убегает)
Б.В.
Ничего, малыш поспи.
Дед Макей:
Появляется дед Макей
- Лапы вверх, стоять, ни с места!
Сопротивленье бесполезно!
Появляется Красная Шапочка и ее Мама
К.Ш.
 (защищает волка):
- Волк, вообще, хороший малый,
По натуре он добряк,
Но воспитан был не так.
Б.В.
- Да, воспитан был не так,
По натуре я добряк.
Вы меня друзья простите,
И цветы мои примите.(Достает из-за пазухи цветы и дарит по цветочку Красной Шапочке, ее Маме и Бабушке.)
Все вместе:
- Вот и сказочке конец,
А кто слушал - молодец!
Поют все вместе про маму

Cценарий выпускной

Прощай, початкова школа.

1-й гінець.
Увага! Увага! Спішіть, поспішайте.
Залу святкового не проминайте.
Зібрались дружно ми на свято
Сьогодні тут в останній раз,
Щоб наших учнів привітати
І провести у п'ятий клас.
2-й гінець.
Багато доброго, нового
Життя відкриє ще для них.
Тож щирими оплесками
Зустрічайте наших випускників.
(Під музику «Шкільні роки» діти заходять до залу).
1-й гінець.
Ясне сонечко проміння
Посилає щедро в зал.
Це воно, напевно знає,
Що сьогодні свято в нас.
2-й гінець.
На веснянім видноколі
Зайнялась зоря.
Свято в школі!
Свято в школі!
Випускний початковий бал!
Ведуча.
Дорогі діти! Шановні наші батьки і вчителі! Сьогодні ми всі трохи хвилюємося, бо у нас незвичайний день — прощання з початковою школою.
Швидко промайнули літа, і ось ми зібралися на наше останнє родинне свято в початковій школі. Сумне воно і радісне. Сумне тому, що діти залишають вас, дорогі рід­ненькі вчителі, а радісне тому, що піднімаються випуск­ники ще на одну сходинку — переходять до п'ятого класу.
Сьогодні на святі присутні ті, хто допомагав вам, діти, підніматися до цієї сходинки протягом чотирьох років. Тож зустрічайте їх оплесками. (Ведуча представляє вчи­телів, вихователів, завуча і директора). А також наші любі батьки.
(Дзвенить шкільний дзвінок).
1-й учень.
День сьогодні такий незвичайний,
Сонце встало, умите в росі.
Скликав в школу нас дзвоник останній.
Ми на свято зібрались усі.




2-й учень.
Чомусь сьогодні шкільний наш дзвінок
З жалем дзвенить, ніби плаче струмок.
Певно, сумує наш рідний дзвінок,
Що вже не покличе сюди на урок.
3-й учень.
Разом з дзвіночком сумуємо й ми —
Всі ми здружились, зріднілися ми.
Якось незвично, що вже на урок
Наш 4-Б не покличе дзвінок.
Ведуча.
Всіх чотирикласників вітаємо
З останнім дзвоником шкільним.
Щастя всім ми вам бажаємо,
Веселим, гарним, молодим.
(Пісня «Школа рідна»).
Ведуча.
Ось і закінчився перший, мабуть, найважчий і найвідповідальніший етап навчання. Чотири роки ви піднімалися сходинками країни Знань все вище і вище...
(Невеличка пауза, звучить швидка музика, четверо дітей обступили «машину часу», імітують рухами роботу біля неї. В цей час вони промовляють: «Швидше!», «Ще один гвіздок!», «Тримай!», «Зажимай!»).
Ведуча.
 І щоб піднятися вище, до другого етапу навчан­ня, до 5 класу, вони створили...
Діти (разом). «Машину часу!».
(Показують руками на неї).
1-а дитина. Ми вклали в неї:
2-а дитина. Розум.
3-я дитина. Знання.
4-а дитина. Силу.
1-а дитина. Творчість.
2-а дитина. Дружбу.
3-я дитина. Повагу.
4-а дитина. Любов.
Ведуча. Давайте перевіримо, як вона працює. До запус­ку у 5 клас готові?
(Так)
Пристібнули ремені. Рахуємо (4, 3, 2, 1.) Пуск!
(Звучать звуки поломки. Чути бій годинника. Стрілка по­казує на 1-й клас).
Ведуча (сміється тихенько).
Мабуть, перевантажилась від знань.
(Звучить весела музика).




Сценка.
(Батько читає газету, а мати книжку. Заходить син).
Тату, а чому іде дощ?
—  Підеш до школи, дізнаєшся.
— Тату, а в Баби Яги є бабенятка?
—  Звідки я можу знати?
—  Тату, а на що коняці коси на плечах?
—  Запитай у коняки.
— Тату, а мотоцикли не люблять цукерки?
—  Не знаю, я їх не запитував.
—   Мамо, наші всі будуть на затемнення дивитися. Можна і я піду з ними?
—  Можна, іди, тільки не підходь близько.
Батьки (разом). От вже непосидюче (руками беруться за голову). Хоч би швидше до школи відправити.
(Пісня «Мама двері відчиня...».
Звучить музика пісні «Вчать у школі». Заходять дві ви­пускниці, тримаючи за руки четверо першачків).
1-а випускниця.
Чотири роки, мов на хмарі, пронеслись.
Маленькими були ми всі колись.
Покинули ми дитсадок,
Прибули до школи на урок,
Чотири, чотири роки тому.
2-а випускниця.
Радості такої
Не було ніколи.
Чотири роки тому
Ми вперше йшли до школи.
1-й першокласник.
Вересень, стежка до школи,
Дзвонить веселий дзвінок,
 І через луг, через поле
Сонце спішить на урок.
2-й першокласник.
Сміх навкруги розсипає
Дружна учнівська сім'я.
Нас біля школи стрічає
Вчителька перша моя.
3-й першокласник.
Засипала тоді осінь
Кленовим намистом.
До школи нас запрошував
Дзвінок голосисто.




4-й першокласник.
Стрічку заплітали,
Форму одягали.
На новім портфелі
Тепле сонце грало.
(Звучить музика пісні «Вчать у школі», першачки вихо­дять із залу).
«ЯК МИКОЛА ЗБИРАВСЯ ДО ШКОЛИ»
(Смішинка)
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М'яч, перо, граблі, подушку,
На обід м'яку ватрушку,
Два ведмедики, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще й стільця, стола і парту,
Ще й географічну карту,
Трактора, машину, мило,
Вже й надворі звечоріло.
Сів Микола, дума думку: —
А чи все поклав у сумку?
СМІШИНКА «12 РОКІВ»
(Батько і мати сидять задоволені, читають. Заходить засмучений син і кидає портфеля).
Мати. Синку, що сталося? Чому ти такий засмучений?
Батько. Хто ж тобі посмів зіпсувати свято 1-го Вересня?
Син. Свято? Нічого собі — свято! Чого ж ви не попере­дили мене, що це не на день, а на 12 років! І що можна вчити 12 років?
(Пісня «Вчать у школі»).
Ведуча.
Літера перша і перше слово,
Перша тривога і перша оцінка,
З книгою перша серйозна розмова,
Читати навчився наш дружний клас,
Настала пора перейти у 2-й клас.
(Чути бій годинника. Стрілка показує на 2-й клас).
1-й учень.
Сьогодні другокласник я.
Мій день неначе дивень.
Тому від серця щирого
Усім гукну: «Добридень!».

2-й учень.
Дошка, крейда, мапи
Разом з нами перейшли.
Трішки стали вищі парти —
Разом з нами підросли.
3-й учень.
Як з учителькою бути?
Чи покине усіх нас?
Ні, ми свою вчительку
Переводим в другий клас.
(Пісня «Найперша вчителька»).
Ведуча.
На уроках математики ви навчилися розв'язува­ти різні цікаві задачі, приклади. Побували в країні Дода­вання і Віднімання, Множення. Подорожували дорогами Рівнянь і Нерівностей. А чи пам'ятаєте, скільки вас було на початку 2-го класу? (24) А скільки серед вас було хлопчиків? (17)
Ведуча.
Хлопчаки усі швиденькі
І рухливі, і міткі.
Ви були такі маленькі,
А ось виросли які!
А про перші ваші кроки
І круті стежинки,
Нагадують вам, напевно,
Веселі смішинки.
ВЕСЕЛІ СМІШИНКИ
(Розповідають дівчата).
1-а дівчинка. Руслан все ніяк не міг звикнути, що на уроці не співають, і тому, мугикаючи, наспівував веселі мелодії.
2-а дівчинка. А як ми вчилися, знаєте? Наприклад, Женя рахував на пальцях, ховаючи руки під парту.
3-я дівчинка. Паша твердить, що перерва втричі біль­ша від уроку, бо встига Андрій за неї купу справ зробить нівроку.
4-а дівчинка.
За перерву Данило встиг
Насмішити в класі всіх,
Ще й на Вові покататись,
Десь залізти встиг у фарби.
5-а дівчинка.
До буфету він помчав.
Раптом дзвоник на урок.
Та в Сашка спокійні нерви,
Бо урок мине за мить,
Ну, а потім знов перерва,
Встигне булочку купить.
6-а дівчинка.
Паші в класі не сидиться.
Непосиді б все крутиться,
То щипа свою сусідку,
То поглядує навкруг.


7-а дівчинка.
Непосида Сергійко на стільці гойдався.
Перший раз гойднувся і перевернувся,
Другий раз гойднувся, теж перевернувся.
З того часу Сергійко більше не гойдався.
8-а дівчинка. Бажаємо всім радості багато. Чути бій годинника. Стрілка показує на 3-й клас).
Ведуча.
Пройшов перший рік і другий,
Вже третій наступив.
Здається, всього навчились
Маленькі школярі.
(Розповідають хлопці).
1-й хлопець.
Головний у нас урок був —
Урок фізкультури,
Тому й виросли ми дужі,
В нас міцні фігури.
2-й хлопець.
Б'ють тепер батьки тривогу.
Де взуття велике взять,
Щоб взути козакам ноги
В туфлі № 35?
3-й хлопець.
А дівчата, а дівчата,
Як з журналу мод зійшли.
В першім класі на початку
Не такі вони були.
4-й хлопець.
Уроки ми свої учили
Із групою і вдома.
А в третім класі — на перервах,
Усім ця річ відома.
5-й хлопець.
Ой, нема де правди діти,
Було всяке серед нас:
Той урок не хотів вчити,
Той запізнювався в клас.
Та такого не було,
Щоб робив це хтось назло.
6-й учень.
Дуже просимо простити
Нам маленькі ці грішки.
Ми правдиво будем жити
І трудитись так, як ви.
(Пісня «Непосида». Чути бій годинника. Стрілка показує на 4-й клас).

1-й учень.
Пам'ятає кожен з нас,
Як прийшли ми в 1-й клас.
Заводила вчителька
Кожного за руку в клас.
Ведуча.
Перша вчителька! Багато пов'язано з цією дорогою і близькою серцю людиною, її, як матір, ніколи не забувайте, перед нею ви завжди у боргу. Це вона навчила писати вас перші слова «мама», «Україна», навчи­ла жити і боротися, трудитися і люби­ти.
Це вона навчила вас читати слова, невмілою рукою виводити перші літе­ри, навчила любити рідну Україну, поважати і шанувати батьків, не крив­дити менших, бути справедливими і чесними в житті.
2-й учень.
Учителько перша!
Зібралися нині,
Щоб дяку і шану віддати тобі.
За ласку, за мудрість, бо в кожній дитині
Ти частку душі залишила навік.
3-й учень.
Є вірні в мене друзі
І люба є рідня.
Одначе наймиліша —
Це вчителька моя.
4-й учень.
Ви навчали багатьох
І синочків, і дочок.
Та таких, як ми, розумних,
Не було в вас діточок.
5-й учень.
Пробачте нас за двійки і за трійки,
Які отримували ми не раз.
Та обіцяємо: будемо вчитись на 12,
Щоб не підвести і не осоромить вас.
6-й учень.
Пробачте за недоспанії ночі,
Які над зошитами вдома провели,
За те, що нервів стільки з'їли з нами,
Щоб ми писать і рахувать змогли.
7-й учень.
Сьогодні ми прощаємося з вами,
І більше ви не будете нас вчить.
У клас до нас прийде вже інша мама,
Щоб за неправильнії вчинки посварить.
8-й учень.
Та ми ніяк не можем уявити,
Що двері в клас відкриєте не ви,
Що вже не скажете: «Добридень, діти.
Ой, як за літо всі ви підросли!».
9-й учень.
Вам до землі вклоняємося ми
За любов, за турботу горіння.
Ми дорослими станем людьми,
Тож спасибі за ваше терпіння.
10-й учень.
Ні, ми в житті вас не забудем
І пам'ятати завжди будем,
І слово, і усмішку ласкаву,
То хитрувату, то лукаву.
І ту любов, що віддавали,
Серця дитячі зігрівали,
За все ми вдячні вам без ліку,
Спасибі ніжне і велике! (Разом).
(Пісня «Вчителько перша»).
Ведуча.
Тато і мама — це найперші вихователі, бо ж во­ни з вами з самого раннього дитинства і до самої ста­рості. Вони завжди поруч з вами крокували з класу в клас,'допомагали вам і порадою, і словом. Виховували вас чемними, добрими, справедливими людьми.
1-й учень.
Ми до батьків сказати хочем слово
І привітати хочем від душі.
Подарувати пісню вам чудову,
Найкращі прочитати вам вірші.
2-й учень.
Без батьків чого ми в світі варті,
Без маминої ласки і тепла,
Без батьківської строгості і жарту
І без свого родинного тепла?
3-й учень.
Якщо міцне коріння є у дуба,
Його не вирвуть бурі, злі вітри,
Запам'ятай, моя дитино люба,
Що ти стоїш на батьківській землі.
4-й учень.
Ось тут твої батьки стежки топтали,
А ти — тоненький паросток від них.
Вони міцне коріння, силу мали,
Любили працю, мову, жарти, сміх.
5-й учень.
За те, що раненько вставали,
За те, що до школи водили,
За те, що втоми ніколи не знали,
Палке вам, велике спасибі! (Разом).
(Пісня «Родина»).
Ведуча. Слово надається батькам. (Виступ батьків).
1-й учень.
Вважали ми, що наша завуч строга,
Але сьогодні в довгу путь-дорогу,
Хвилюючись в цей теплий час,
Як мати, виряджає нас.
2-й учень.
Шановна Лариса Володимирівна дозвольте рапорт зда­ти (учень читає):
1.  Оволодівши грамотою всі учні перейшли до 5-го класу.
2.  Вивчили українську і англійську мови.
3.  Учнями перечитано, недочитано, зачита­но до дірок 600 художніх книжок.
4.  Списано, переписано, недописано в зо­шитах багато десятків сторінок.
5.  Зароблено тисячі відмінних оцінок і не скажемо, скільки двійок.
6.  Загублено 20 поганих звичок, 145 ручок і 220 олівців. Зламано і відремонтовано 10 стільців.
7.  На території школи розбито 2 дверей і 3 шибки.
Рапорт зданий. 4-Б клас.
Ведуча. Слово надається завучу...
(Звернення до нового класоводу).
3-й учень.
Шановна вчителько нова!
За нас ви будьте певні.
Хоч ми рухливі і шумні,
Зате розумні й чемні.
4-й учень.
Ми будемо вчитись на 12,
Із поведінкою буде все гаразд.
Та ви прийміть нас із любов'ю
І заведіть у 5-й, старший клас.
5-й учень.,
Для нас ще буде школа і навчання,
І вересень ще скличе на поріг.
Та з класом цим прийшла пора прощання
І перед нами безліч є доріг.
6-й учень.
Сьогодні радісно і сумно нині,
Скликаєм дяку вчительці, батькам.
(Разом).
Ми український цвіт,
ми — діти України,
І будемо трудитись, вірте нам!
(Звучить музика пісні «Шкільні роки»).

Літературне свято Україна жартує

Літературне свято
УКРАЇНА ЖАРТУЄ
Ведуча. Шановні батьки, дорогі гості! Ми раді зустрічі з вами на святі «Україна жартує». (Назву свята промовляють всі діти разом).
Послухайте українську народну пісню «Гри­цю, Грицю, до роботи» у виконанні маленьких аматорів.
(Учні співають, а запрошені — слуха­ють).
Яка це пісня? (Українська народна жартівлива)
Кого вона висміює, засуджує? (Гриця-ледаря)
Дорогі юні друзі! Ми впевнені: ви лю­бите і цінуєте гостре дотепне слово, читаєте гуморис­тичні твори зі сцени чи в колі ровесників. Прочитаємо разом назву нашого свята. (Читають всі учні)
Свято-зустріч буде проходити у вигляді поїздки-мандрівки Україною.
Перша зупинка
«ЗНАЙОМСТВО»
(Діти називають свої імена, а потім ведуча знайомить дітей з книгами українських гумористів, показуючи портре­ти письменників на стенді «Любій малечі про цікаві речі»).


Друга зупинка
«СМІЄМОСЯ РАЗОМ З ГУМОРИСТОМ БРОВАРЩИНИ
БОРИСОМ ЖОРНИЦЬКИМ»
Ведуча. Наше «Довідкове бюро» надасть коротенькі відомості про письменника.
1 учень. Борис Жорницький (Борис Єлійович Жорницький) народився у 1946 році. Закінчив фа­культет механізації сільського господарства Української сільськогосподарської академії в 1972 році. Працював слюсарем. Друкуватися почав під час служби в армії у газеті військового окру­гу.
Ведуча. Пропонуємо невеличку інсценівку.
—      Вчора так боліли зуби, всю ніч
безупинно,
З того болю, мов скажений, дерся
я на стіну.
—      Коли ти й цієї ночі лізтимеш
на стіну,
Щоб полегшало тобі, принеси...
драбину.
(Під час декламації діти використовують іграшку — дра­бинку, зроблену учнями класу).

Третя зупинка
«ДОНЕЧЧИНА ЖАРТУЄ»
Ведуча. Надаємо слово нашому «Довідковому бюро».
2 учень. Грицько Бойко (Григорій Пилипович Бойко) народився 5 вересня 1923 року у с. Оленівка, тепер це Донецька обл. Писав переважно для дітей та юнацтва. Відомі збірки віршів: «Моя Донеччина» (1950 р.),
«Про дідуся Тараса» (1964 р.), «Диво, диво, дивина» (1970 р.), «Вітчизна в нас одна» (1974 р.) та інші.
Ведуча. Подивіться декілька інсценівок віршів Грицька Бойка.
Модна зачіска
Нашу Нату не впізнати, —
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся
На всі боки піднялося, —
Мов копиця, голова!
Ната в класі йде до парти,
А навколо смішки-жарти:
Звідки зачіски нові?
Посміхнувся Боря хитро:
 — Це, мабуть, від того вітру,
Що у неї в голові!
Секрет по секрету
Я вмію держать
За зубами язик,
А от мій товариш
До цього не звик.
Секрет він почує
Від мене —
І зразу ж секрет
У Семена.
Семен по секрету
Розкаже рідні,
І мій же секрет
По секрету — мені!
Сашко
В трамваї переповненім
Сашко з м'ячем сидить,
А біля нього згорблений
Старий дідусь стоїть.
Хтось до Сашка звертається:
— Чи вас у школі вчать,
Як місце дати старшому,
Як старших поважать?
—Та вчать,— Сашко відказує, —
Але у дану мить
Розпочались канікули
І нас ніхто не вчить!..
Чому Тимко подряпаний?
—Чому це ти подряпаний? —
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
—Та я ж купав кота!
—   А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого...
—Еге, ти ж не викручував
І не сушив його!
Бабуся шукає:
А де ж це калоша? —
Калошу, мов човник,
Пускає Альоша.
Альоша гукає:
Бабусю, весна!
Відцайте і другу, —
Нащо вам одна?
Щось годинник,— каже тато, —
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка. —
Я ж годинник з милом мила:
Там нема й пилинки!

Як невдаха виступав
От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:
До-ре-ми-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!
А скінчив — що сталось! —
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили —
Аж на вулицю несли
І вже там... набили!
(Після завершення показу діти демонструють власні ілюстрації до творів Грицька Бойка).
Ведуча. А тепер поспіваємо.
(Діти виконують пісні «На місточку  та «Морозець» на вірші Грицька Бойка).
«ОДЕСЬКА ҐУМОРИНА»
Ведуча. Про кого збирається доповісти «Довідкове бю­ро»?
3 учень. Степан Олійник (Степан Іванович Олійник) на­родився 3 квітня 1908 року в с. Пасицели Балтського району Одеської області. Відомий український поет-гуморист і сатирик. Автор книжок «Наші знайомі» (1948 р.), «Здоровенькі були» (1958 р.), «Батьки і діти» (1970 р.) та інші.
Ведуча. Послухайте вірш-інсценівку Степана Олійни­ка «Чудо в черевику» у виконанні хлопців класу.
1-й хлопчик.
Як відомо, всі ледачі
Ждуть легенької удачі
(Без труда щоб їм везло!).
Так і з Васею було.
2-й хлопчик.
Вчиться Вася в п'ятім класі...
Якось друг і каже Васі:
— Знаю чудо я одне,
Чудо справді чарівне.
3 хлопчик.
Будеш мати без мороки
Ти п'ятірки за уроки,
Лиш зроби, мій друже, так:
Роздобудь собі п'ятак,
Приліпи його, мов латку,
В черевик, під ліву п'ятку!
Узувайся і ходи.
Піде діло— хоч куди!
Це я,— каже,— перевірив.
4-й хлопчик.
...Вася здуру і повірив.
Ліпить Вася Боровик
П'ять копійок в черевик.
5-й хлопчик.
Взувся, тупнув, взявсь у боки:
— Більш не вчитиму уроки.
Повезе мені і так —
Під п'ятою ж є п'ятак!
6-й хлопчик.
Вранці йшов усю дорогу,
Припадав на ліву ногу.
Ось і школа, ось і клас.
Арифметика якраз.
7-й хлопчик.
— Боровик, іди до дошки! —
Вася встав, пом'явся трошки,
На п'ятак натиск— дарма!
Де ж те чудо? Щось нема!
8-й хлопчик.
...За годину викликають,
З географії питають.
Вася встав— ні в сих, ні в тих,
Замість чуда— в класі сміх.
9-й хлопчик.
Мав мороку він велику,
Бо п'ятак у черевику
Відіграв одну лиш роль —
Надавив йому мозоль!
10-й хлопчик.
Закінчилися уроки —
Бігли учні в різні боки,
Ну, а Вася Боровик
Ледве тяг свій черевик.
Під п'ятою п'ять копійок,
А у сумці — стільки ж двійок!
Ведуча. А зараз наші дівчатка прочитають вам інший вірш С. Олійника. Він називається «У бабусинім буфеті».
1-а дівчинка.
У бабусинім буфеті
І варення є, і мед...
Умостившись на паркеті,
Іра зиркнула в буфет.
2-а дівчинка.
Десь на кухні баба Женя,
Тут якраз її нема.
І припала до варення
Тиха Іра крадькома.
3 дівчинка.
Набере його у жменю
І— швиденько, спідтишка —
Заховає у кишеню
Голубого фартушка!
4-а дівчинка.
Чи не йде бабуся Женя,
Погляда через плече...
А варення із кишені
В черевики вже тече.
5-а дівчинка.
Баба глип через дверцята!
І аж кинулась вперед:
— Що це тут за поросята —
— Поналазили в буфет?!
6-а дівчинка.
— Я залізла недалечко,
Фартушок Іринка мне, —
А та банка, що скраєчку,
Заваренила мене...
П'ята зупинка
«НАД ЧИМ СМІЄТЬСЯ МИКОЛАЇВ ШИНА»
Ведуча. Наше «Довідкове бюро» продовжує працювати.
4 учень. Павло Глазовий народився на Миколаївщині 30 серпня 1922 року у степовому селі Новоскелюватка. Поет увібрав у себе риси степовика. І проніс їх через усе життя: через життєві університети, через минулу війну, через прикрощі і радощі, які переживав український на­род. Сатира Глазового завжди була гострою, дошкуль­ною, нищівною. У поті чола свого писав, писав і писав. Він написав книжки «Щоб вам було весело», «Усмішки», «Веселі розмови», «Вибрані усмішки» та інші. Гострі гу­морески і мініатюри письменника і зараз не сходять з естради...
Ведуча. До вашої уваги вірш «Музичні моменти».
Сусід стукає у двері:
— Скажіть своїй Галі,
Що вже пізно. Хай тихіше
Грає на роялі.
Галин батько носом крутить:
— Ох і темні ж люди...
Галі треба розучити
Гами і етюди.
За годину до сусіда
Галин батько стука:
— Хто там так у вас гуркоче?
Це вже просто мука...
А сусід ласкаво каже:
— У синочка Вані
Ми помітили сьогодні
Музикальні дані,
 Почнемо його учити
Грать на барабані.
А пос кільки барабана
Ще у нас немає,
То дозволили дитині:
Хай на ночвах грає.
Ведуча. А зараз ми покаже­мо вірш-мініатюру Павла Глазового «Порушниця».
Автор.
Старшина бабусю лає.
Старшина.
Сорому не маєте!
Ви чого ото з трамвая
На ходу стрибаєте?
Автор.
А бабуся з переляку,
Як дитя, захлипала.
 Бабуся.
Та хіба ж то я стрибала?
Я, синочку, випала...

Шоста зупинка
«ВІННИЧЧИНА ЖАРТУЄ»
Ведуча. Послухаймо повідомлення «Довідкового бюро».
5 учень. Степан Руданський (Степан Васильович Руданський) народився 6 січня 1834 року в с. Хомутинці Вінницької області. Працював лікарем. Автор балад, ліричних поезій. Його пісня «Повій, вітре, на Вкраїну» стала народною. Твори Руданського різні за змістом, во­ни майстерні, дотепні, відзначаються глибоким ліризмом та іскристим народним гумором. Поет розділив їх на пісні, приказки, байки, небилиці, співи, переклади і пе­респіви. Життя його було коротким— письменник про­жив усього 39 років.
Ведуча. Сьогодні ви почуєте гумореску Степана Ру­данського «Чи далеко до Києва?».
Питаються якось хлопця
Подорожні люди:
—Чи багато верстов, сину,
До Києва буде?
—А не знаю, — хлопець каже, —
Було вісімнадцять,
Тепер менше, либонь, стало,
Здається, сімнадцять!
—Що ж то, сину, за пригода
Така прилучилась?
—Та пригода не пригода —
Верства повалилась!
Сьома зупинка
«СМІЄТЬСЯ ПОЛТАВЩИНА»
Ведуча. Попросимо «Довідкове бюро» представити нам наступного автора.
6 учень. Остап Вишня— це псевдонім Павла Михайло­вича Губенка. Народився Павлик на щедрій полтавській землі. Ріс веселим, працьовитим, допитливим. Ра­но навчився читати й ніколи не розлучався з книгою. Павлик дуже любий природу. Особ­ливо дружив з голубами. Бувало, сидить хлопчик на ґанку та читає, д на плечі в нього — улюблений голуб. Мама часто ка­зала: «Виросте з Павла гарна людина, бо його птиця любить». Таким і став Павло Михайлович Губенко. Над усе він любив чесність, добро, любив дітей, рідну приро­ду. А поганих, лихих людей зневажав, просто терпіти не міг. І висміював їх у своїх дотепних і дошкульних гуморсках, які підпису­вав вигаданим ім'ям — Остап Вишня.
Ведуча. Пропонуємо послухати гумореску «Дикий ка­бан, або вепр». (Див. додаток).
Восьма зупинка
«СМІЄТЬСЯ КИЇВЩИНА»
Ведуча. А тепер послухайте гумореску «Накаркана двійка» Володимира Іванови­ча Дем'яненка.
7 учень.
— Отак опустився! — ненька Андрійка
Увечері шпетила вдома за двійку.
—У тому немає моєї провини, —
Почула здивована мати од сина. —
За вікнами класу, на дубі — у кроні —
Таке витворяло горласте вороння,
Що я біля дошки, повірте, будь ласка,
Не зміг від Миколки почути підказки.
Ведуча. Ви прослухали гумореску Володимира Іванови­ча Дем'яненка, який живе і працює в м. Бровари. Часто виступає перед шко­лярами, є вашим порадником. Володимир Іванович — ла­уреат літературних конкурсів, автор збірки гумору для дітей «Накаркана» двійка».
Ведуча. Наше свято закінчилось. Але не закінчуються наші зустрічі з українськими поетами. До нових зустрічей, друзі! Хай вам щастить!
Додаток
ДИКИЙ КАБАН, АБО ВЕПР
Підняли загонщики в очереті на болоті кілька диких свиней і кабанів!
Пішли вони на охотників.
Почулося там бах, там бах!
Виткнувся на них і один чималенький вепр. Чи там у нього стріляли, чи не стріляли, я вже не скажу, бо дехто з охотників, щоб видніше було, сидів на груші, а тільки ж він крутонувся й помчав на за загонщиків. На всьому скаку підбіг до одного парубчака-загонщика, той і «рятуйте, хто в бога вірує!» не встиг пролящати, як він його тиць рилом! Пере­кинув, перестрибнув через нього, хрюкнув, затикав і пом­чав далі.
Підбігли ми всі до того парубчака: стоїть блідий, губи білі й трясуться, і нічого більше вимовити не може, тіль­ки:
—Хрокнуло й побігло! Хрокнуло й побігло!
Нарешті трохи опам'ятався.
Ми до нього:
—Ну, що,— дуже злякався?
—Злякався, тільки не зовсім до кінця злякався!
Можна дужче злякатися!— промовив він і подавсь у кущі.
Так що й загонщикам, як бачите, треба бути пильними.
Остап Вишня.

Виховний захід про дружбу

Виховний захід
Друг — це означає другий я!

 Хто не шукає дружби з ближнім,
 той сам собі заклятий ворог.
                                                            Шота Руставелі
 Людина з друзями — степ із квітами,
 а людина без друзів — жменя попелу.
                                                           Прислів'я

Мета: учити дітей сприймати різні життєві ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи              виходу з них; виховувати у дітей правильне ставлення до таких понять, як «друг», «дружба»; розвивати в учнів загальнолюдські чесноти.
Хід заняття
Учитель. Сьогодні ми проводимо виховну годину на тему «Друг — це означає другий я!».     Ми поговоримо про дружбу як одну із загальнолюдських чеснот, спробуємо усвідомити значущість слова «друг», з'ясувати, яке значення дружби у житті кожного з вас.
 • Це чарівна скринька(коробочка з заздалегідь підготовленими на папірцях запитаннями). Вона допоможе нам краще взнати один одного. Назвіть своє ім’я і дайте відповідь на питання. (Твоє хобі. Улюблений фільм, серіал. Чому? Найкрасивіша квітка. Чи доводилось дарувати комусь квіти? Які якості найбільше ціную в людях? Ким хочеш стати в майбутньому? Найцікавіша книга. Чому? Яким повинен бути вчитель? Мій улюблений предмет. Найкраще свято для мене – це… Улюблена пора року. Чому? Яку корисну справу зробив сьогодні (вчора)? Який подарунок хотілося б отримати до найближчого свята? Любиш мандрувати? Часто даруєш подарунки? Що допомагаєш робити мамі? Що найбільше не любиш робити? Найкращі співак, співачка, гурт. Яку музику слухаєш? Ображав людей? Просив у них пробачення? Де хотілося б провести літо? Що хотів би навчитися робити? Чи любиш тварин? Яких саме?)
Вчитель.У кожного на парті лежать гілочки.
 А тепер послухаємо казку «Батьківський заповіт».
 У казці розповідається про батька, який перед смертю покликав своїх синів, дав їм по гілці у руки і попрохав їх переламати. Сини виконали батькову волю і переламали ці гілочки. Тоді батько зібрав ті гілочки докупи, перев'язав їх і знову попросив зробити те саме, але сини не змогли переломити цей оберемочок. Тоді батько сказав: «Ось так і в житті кожного з вас окремо легко скривдити, образити, а якщо ви будете разом, то ніякі вороги вас не зламають і всі негаразди ви легко здолаєте».
  Учитель. Давайте зберемо гілочки в оберемок. Хай він стане символом єдності нашого класу, символом дружби.
  Вчитель. Існує казкове королівство під назвою «Ламай-круши».Там немає друзів, всі сваряться, роблять один одному боляче. Давайте допоможемо жителям цієї країни. Зараз кожен ряд напише якнайбільше добрих законів дружби, за якими мають жити мешканці казкового королівства. Переможе та команда, яка напише найбільше законів.
 Наприклад. – Завжди прислухатися одне до одного. – Не брехати одне одному. – Не кривдити та не обзивати один одного. – Завжди підтримувати один одного. – Не залишати один одного в біді. – Завжди чинити по справедливості. – Завжди поступатися один одному. – Допомагати один одному.
 Ми обов’язково передамо ці поради мешканцям країни, в якій немає друзів. Якщо вони будуть дотримуватися цих законів, то знайдуть собі багато справжніх друзів.
Учитель. То що ж таке дружба?
 Дружба — це близькі стосунки, засновані на взаємній допомозі, прихильності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей. Без друзів у наш час важко жити на світі.
 У всі часи дружба вважалася великою цінністю. У скіфів вона перевірялася кров'ю. Дружба оформлялася спеціальним договором і клятвою: надрізавши пальці, побратими зливали свою кров у чашу і, змочивши у ній кінці мечів, куштували цю кров. Після цього вже ніщо не могло їх розлучити. В епоху середньовіччя лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім'ї.
Учитель. Справді, знайти і мати друга — це щастя. А як знати, що ця людина — саме той друг, якого ти хочеш мати, що ця людина — допоможе, зрозуміє, підтримає.
 Дружбу кожен розуміє по-своєму. Більшість із вас погодяться з думкою, що щастя — це коли тебе розуміють, і тому кожен постійно прагне знайти друга, який би зрозумів, вислухав і підтримав, став вашим дзеркалом чи двійником, вашим другим «Я». Але друзі бувають різні.
 Григорій Сковорода навчав бути обачним у виборі друзів. «Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі».
• А тепер намалюємо уявний портрет справжнього друга. Запишіть на листочках якості, риси, які мають бути у справжнього друга.
Учитель. Друзі можуть допомагати один одному у навчанні, вони проводять разом багато часу, відпочивають разом, часто бувають удома один в одного, довіряють усі таємниці. Дружба нерідко допомагає змінитися комусь на краще, друг повинен позитивно впливати на друга.
 Нерідко буває таке, що дружба дійсно допомагає у житті, але друзі теж сваряться. Розглянемо деякі ситуації, де між друзями стаються різні непорозуміння.
Ситуація 1
 До Ігоря додому прийшов Володя.
 Володя. Вмикай телевізор, наші грають!
 Ігор. Не можу. На завтра не підготував українську літературу.
 Володя. Облиш ти свої уроки, пропустимо ж перший період!
 Ігор. Вибач, Володю, але не можу. Вибач!
 Володя. Бач, який ти, а ще другом називаєшся.
 Учитель. Чи правильно вчинив Ігор?
 А що б ви зробили на його місці?
Ситуація 2
 У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, почав вимагати від учня, який за нею закріплений, пояснень: хто і коли це зробив? Учень сказав: «Я знаю, хто розмалював парту, але не можу сказати тому, що не хочу зрадити друга. Я сам її вимию».
Учитель. Скажіть, як би ви вчинили на місці учня, який зробив це? Хіба справжній друг учинить так? Хто має вимити парту?
Ситуація 3
 Катруся з подругою товаришують з дитинства, живуть в одному під'їзді, на одному поверсі. Нещодавно Катруся дізналася, що подруга за її спиною глузує з неї і говорить, що товаришує зі нею тільки тому, що у дворі більше немає дівчат. А найприкріше те, що вона всім говорить, буцімто Катрусі не можна довіряти. Зараз вони не розмовляють.
 Порадьте, як Катрусі поводитися з подругою, щоб вона її не використовувала.
 Порада. Насамперед не панікуй, не наголошуй, що дружби не існує, не роби завчасних висновків про те, що світ жорстокий і несправедливий. Навіть не думай мстити. Проаналізуй свої дії, помилки. Не бійся залишитись одна, цей стан тимчасовий. Не обговорюй колишню подругу з іншими — цим ти зарекомендуєш себе безпринциповою базікою.
 • Не всім легко знайти близьких друзів, хоча дружні взаємини нам так само необхідні, як їжа і вода. В юності особливо хочеться відчувати, що ти потрібний іншим і тебе люблять, визнають і приймають однолітки. Однак знайти справжніх друзів і зберегти дружбу нелегко.
Питання до учнів.
 Як ви думаєте, що почуває людина, у якої немає друзів? Що відчуває дівчинка, яка перейшла навчатися в ваш клас з іншої школи? Як ви можете їй допомогти?
 Самотність—ознака того, що нам не вистачає товариського спілкування. Самотність дає зрозуміти, що ми маємо потребу в надійних, близьких друзях, і пробуджує в нас бажання шукати їх.
 Багато людей страждають від самотності, причинами якої є:
 • непривабливий зовнішній вигляд;• низький словниковий запас;• брак спілкування;• теле-, відео-, комп'ютероманія; • часті переїзди тощо.
Вчитель. Риси характеру, що розвивають мистецтво дружби
 Слід вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, достатньо відпочивати й займатися фізкультурою. Усе це допоможе добре виглядати. А охайний, чистий, зі смаком підібраний одяг привертатиме увагу людей. Ніщо не може так прикрасити людину, як щира усмішка і тонке почуття гумору. І навпаки: песимістичний настрій, негативні емоції зроблять обличчя хижим, відлякуватимуть людей. Сповнюйте свій розум і серце тим, від чого ви станете розумнішими, здоровішими, талановитішими, багатшими, сильнішими. Це має викликати позитивні емоції у вас і у вашого оточення. Читайте про те, що цікаво, наприклад, про життя видатних людей, закономірності розвитку природи, про те, що відбувається у світі. Ставте перед собою завдання, домагайтеся успішних результатів. Не дозволяйте дешевим романам, телесеріалам забирати ваш час. Якщо людина хоче мати друзів, слід виявляти ініціативу, розповідати про себе, цікавитися іншими. Щоб зав'язалася дружба, важливо бути відвертим з іншими, не приховувати від них себе справжнього. Для міцної дружби такі відверті бесіди набагато важливіші за обдарованість, красиву зовнішність, відоме прізвище.
Як ви вважаєте, мають бути таємниці від друзів?
 Міцна дружба об'єднує зовсім різних за характером і віком людей: боязких із товариськими, молодих з літніми, не надто кмітливих з дуже розумними, зовнішньо непривабливих з дуже гарними. Вони доповнюють один одного і їх завжди поєднує одне — відкритість. В людині приваблює її щирість і неповторність. По-справжньому щасливі люди поводяться вільно, природно, розкуто, не намагаються підлаштувати друзів під себе або чимось вразити інших. Нехай ваші друзі почуваються з вами вільно, залишаючись самими собою. Щаслива людина приймає інших такими, які вони є, з усіма їх слабкостями й вадами.
 Хочеш знайти друга — сам стань другом
 Чиніть з іншими так, як би ви хотіли, щоб вони чинили з вами. Слід ставити інтереси друга вище за свої.
 Дарувати радість спілкування з друзями завжди приємно, навіть просто щиро цікавлячись у них: «Як справи? ». Не шкодуйте часу та уваги для друзів. Намагайтеся зрозуміти інших.
 Усім хочеться, щоб наші друзі зважали на нашу думку і поважали наше право на свободу вибору. Але чи готові ми ставитися до них так само?
 Щирі друзі не виявляють власницького почуття, ревнощів, тому викорінюйте цю ваду. Якщо у ваших друзів щирі, довірчі взаємини з іншими, не ображайтеся. Нам усім потрібно розширювати коло спілкування, тому і ви повинні навчитися радіти, розширюючи коло своїх друзів.
 Важливо також враховувати, що вашому другу іноді хочеться побути самому. Тому не слід зловживати гостинністю, проводячи надто багато часу з друзями, щоб не набриднути і не дратувати одне одного.
 Друзі не тільки примножують радість, а й розділяють горе. Але не можна очікувати, що друзі вирішать усі ваші проблеми й задовольнять усі ваші потреби. Це корисливе ставлення до друзів. Якщо ми очікуємо, що друзі приймуть нас із усіма нашими слабкостями й вадами, то чи не повинні й ми бути поблажливими до їхніх вад?
 Нехай навіть ви рідко бачитеся, підтримуйте з другом зв'язок і будьте в курсі того, що відбувається в його житті. Ніколи не залишайте друзів сам на сам із труднощами, будьте поруч з ними. Щиру дружбу не можуть зруйнувати навіть непорозуміння, тому що друзі швидко їх вирішують і прощають одне одного.
 Як обирати друзів, щоб потім не розчаруватися?
 З ким поведешся, того й наберешся — каже народна мудрість. А одна з притч застерігає: «Той, хто спілкується з мудрими, буде мудрим, а хто товаришує з дурними, подурнішає». Важливо знати, що є правильним, а що ні, розрізняти хороше і погане. Добро—все те, що продовжує життя, зло — все те, що вкорочує віку. Так говорив геніальний німецький філософ Фрідріх Ніцше.
 Якщо ви вирішили потоваришувати з кимось, запитайте себе: «Хто його (або її) друзі?» Адже не випадково кажуть: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Також запитайте в розумних, мудрих людей, яку репутацію він (або вона) має? І ще було б мудро врахувати не тільки те, як наші потенційні друзі поводяться з нами, а й те, як вони поводяться з іншими, особливо з тими, від кого не сподіваються щось отримати. Багато можна дізнатися про людину зі спілкування з нею.
 В друзів має бути багато спільного, збігатися смаки, захоплення. Вони підтримують один одного у скрутну, хвилину, дають поради, діляться досвідом і застерігають від багатьох помилок, заряджаючи своєю бадьорістю й ентузіазмом.
 Віддана стара дружба — це рідкісний дарунок долі. Вона заслуговує на те, щоб ми цінували її понад усе.
 Знайомство з дружбою починається в сімейному колі. У батьків є чудова можливість допомогти дітям мудро обирати друзів. А дітям необхідно відчувати турботу, схвалення, безпеку, їм важливо знати, що від них потрібно, важливо почуватися захищеним повноправним членом сім'ї. Якщо діти не знайдуть у сім'ї те, чого потребують, вони шукатимуть цього у спілкуванні з друзями. Хтось із сім'ї є для тебе справжнім другом?
 • Зараз ми напишемо абетку дружби. До кожної літери потрібно дібрати одне добре слово.
Вчитель. А тепер поговоримо про вас. Скільки в вас друзів? За що ви їх називаєте друзями? Скільки повинно бути справжніх друзів? Коли вам друг приходив на допомогу? А що ви робите для своїх друзів? Ви самі ніколи не зраджували друга? Чи легко знаходити друзів? Що робитимеш, якщо два твої найкращі друга(подруги) посваряться і доведеться обирати одного з них? Скількох людей тебе можуть назвати справжнім другом? Яких немає у тебе якостей, які ви назвали, описуючи справжнього друга? Яка різниця між такими поняттями як друг, приятель?( товариш, хороший знайомий )
Вчитель. Друзі у вас є. Важливим для вас у дружбі є надання підтримки у будь-якій ситуації. Найважливішими рисами для зародження дружних стосунків мають бути вірність, щирість, сумісність характерів, розум. Ви радо допоможете своєму другові в біді. Але вашій дружбі бракує взаємопідтримки, дехто з ваших друзів просто використовує вас, необхідно зважити на цю обставину і спробувати знайти собі справжніх друзів. У цьому допоможе книга Д.Карнегі «Як придбати друзів і впливати на людей».
 Книга дає поради, які мають нам допомогти у виборі друзів.
 1. Частіше всміхайтеся, ви маєте зустрічати людей з радістю, якщо хочете, щоб і вони раділи зустрічі з вами.
 2. Пам'ятайте, що кожна людина вважає своє ім'я найкращим. Тому під час розмови частіше називайте ім'я співрозмовника.
 3. Умійте уважно слухати співрозмовника, заохочуйте його говорити про себе.
 4. Прагніть дати людині можливість відчути її неповторність. Робіть це щиро.
 5. Розпочинайте розмову на тему, що цікавить вашого співрозмовника.
 6. Кажіть компліменти.
 7. Ставтесь з розумінням до його думок і мрій.
 8. Робіть маленькі свята, вручайте подарунки.
Учитель. Пам'ятайте, що запорука щастя, як і дружби — це ваша готовність жертвувати собою, своїм часом. Щоб мати справжніх друзів, мало лише хотіти, чекати цього. Встановлювати дружні взаємини — це те саме, що й учитися їздити на велосипеді. Лише знання тут не допоможуть. Важливо намагатися застосовувати їх і не впадати у відчай, навіть якщо вас спіткає невдача. І якщо ви уже вирішили знайти справжніх друзів, тоді виявляйте безкорисливість і самі будьте другом. Щасти вам!
 В Україні існує звичай на вербну неділю освячувати гілочки верби. Кажуть, що якщо в цей день посадити таку гілочку в землю, то вона прийметься, пустить коріння і з часом на тому місці виросте красива верба. А ми з вами давайте освятимо наші гілочки дружбою, щоб вирости хорошими людьми.
 А тепер давайте побудуємо «коло дружби». Кожен бере за руку свого сусіда і називає своє ім’я.. Коли утвориться коло, скажемо «Будьмо друзями».

Сценарій родинного свята «Українські вечорниці» 2 клас

Сценарій родинного свята «Українські вечорниці» 2 клас Біля накрито столу Ганна. Розмовляє сама з собою. Ганна ...