В країні дорожніх знаків

В КРАЇНІ ДОРОЖНІХ ЗНАКІВ

Дійові особи: Петрик, Аварія, Світлофор, Знаки.
( На стіні плакати з правилами  дорожнього руху,   дорожні знаки,   макет   світлофора.   Петрик виїжджає на самокаті).
Петрик.
Ой, набридло ж мені, набридло
Пішки все ходити,
Самокат я змайстрував
І буду на ньому летіти.
З гірки мчиться, мчиться
Сам мій самокат.
Аварія (із-за рогу). А якщо зумієш за машину причепитися — він і вгору їхати рад.
Петрик. Хто це? (Озирається навкру­ги).
Аварія (виходить).
Я з порушниками дружу,
Біди їм, які хочеш, находжу.
Я багато погуляла —
Побачила світ.
Накоїла я чимало бід.
Петрик. Ви щось сказали, бабусю?
Аварія. Я? А... Так-так! Який хороший хлопчик! (До глядачів). Жаль, що ще не перебинтований. (До Петрика) Я говорила, що ти дуже гарно їздиш. Молодець! (Стрибнула на самокат і кричить). Давай! Давай поперек вулиці! Давай! (Падають).
Петрик. Та хто Ви така?
Аварія. Я! Ніби не знає! Сміливий, спритний — справжній порушник. Давай руку! Ми з тобою друзі. Ходімо зі мною. Зі мною ти не пропадеш.
Петрик. З вами? Та через Вас ледь у аварію не потра­пив. А... Так... Ви... Як я зразу не збагнув! Аварія!!!
Аварія. Так!
Петрик. Я не піду з вами.

Аварія. Ну, добре, до скорої зустрічі. (Заходить знак «В'їзд заборонено»). Знак. Ну що, Петрику, хороша бабуся? А ти ж з нею ледь не подружився. Петрик. Ой, де це я? У мене тут немає друзів. Знак. Це ти дарма.

Петрик. Згадав, вас я бачив у нас на воротах, щоб ма­шини у двір не заїжджали.
Знак. Так, так, уже 20 років, 3 місяці, 4 дні вишу, навіть заіржавів.
А це твої вірні друзі.
(Наближаються знаки).
Петрик. Мої?
Знак «Інші небезпеки». Що я вам говорив? Що? Він навіть не знає, як нас звуть.
Петрик. Взагалі я вас десь бачив. Тільки не згадаю де.
Знак. Браво! Браво! Чому ти так втікав від свого будин­ку? Чому нас не слухаєш? їхав на самокаті по проїжджій частині вулиці. Зв'язався з цією старою. Запам'ятай, тебе не можна випускати на вулицю. Ти небезпечний для ото­чуючих.
Петрик. А де це я, можна дізнатися?
Світлофор:
Зелений. Можна.
Червоний. Не можна.
Жовтий. Можна — не можна.
Петрик. Нічого не розумію. Я... Я зрозумів. Ви — світлофор.
Знак «Обережно — діти!». А ти знаєш, як нас звуть?
Знак «Рух на велосипедах заборонено». Адже і у нас іме­на є. І ми хочемо стати твоїми друзями.
Петрик. Хто ж мене навчить?
Світлофор:
Червоний.
Дивлюсь червоним оком —
Велю зупинитись я.
Жовтий.
А блисне жовте око —
Іти не поспішай.
Зелений.
Увага — і зелений
Привітно замигтів.
Він колір найдобріший,
Щасливої путі!
Світлофор. Ходімо зі мною, Петрику.
Петрик. А знаків дуже багато?
Світлофор. Та десь близько сотні. Є попереджувальні знаки, є заборонні, є наказові, а є навіть знаки сервісу. З деякими з них ти зараз познайомишся.
А зараз, Петрику, дивися. Цей знак для пішохода дуже важливий.
Знак «Пішохідний перехід».
У міські наші нетрі
Заскочили чудо-зебри.
Петрик. Знаю, знаю. Це пішохідний перехід.
Знак.
Проходь же обережно,
Свій кожен крок узгодь.
І тільки там, де можна,
І тільки там, де можна,
Ти вулицю уважно переходь.
Петрик. Я все зрозумів.
Світлофор. Ходімо далі, Петрику. І запам'ятай:
І проспекти, і бульвари — Всі шумливі в наші дні, Ти проходь по тротуару Лиш по правій стороні.
Петрик. Подивіться, з отим знаком, де на трикутнику зображені діти, я вже знайомий.
Знак «Обережно — діти!». Молодець, Петрику. Я — по­переджувальний знак «Діти». Мене установлюють біля шкіл, дитсадків, дитячих парків. Водії і пішоходи тут по­винні бути особливо обережні. Зрозумів, Петрику?
Петрик. Так. Дякую.
Світлофор. Ходімо, Петрику.
Зверни увагу на заборонний знак «Рух на велосипедах заборонено».
Петрик. Я вже знайомий з цим знаком.
Знак. Я дуже радий, Петрику, що ти запам'ятав мене. (Світлофор з Петриком підходять до парку).
Петрик. Подивіться, он на знакові зображений велоси­пед.
Знак «Велосипедна доріжка». Добрий день, хлопчику. Який ти уважний. Я вказівний знак і показую, що тут ве­лосипедна доріжка. І запам'ятай, що на велосипедах по вулицях дозволяється їздити лише тим, кому виповнило­ся 14 років. (Підходять інші, відомі вже Петрику знаки).
Знаки. З нами дуже легко подружитися, і ми дуже вірні друзі, якщо нас не забувають. Ми ніколи не залишаємо своїх друзів: ні в дощ, ні в сніг, ні в мороз, в спеку, навіть в туман. Ніколи! (Підкрадається Аварія).
Аварія.
Іди, іди до мене, хлопчику.
Я з порушниками дружу,
Біди їм, які хочеш, находжу.
Я багато погуляла —
Побачила світ.
Накоїла я чимало бід.
Петрик.
Я більше не порушник.
І з вами знатися не буду.
Знаки. Браво, Петрику! Молодець!
(до Аварії). А Ви йдіть звідси. Ви тут зайва.
Аварія. Ох, вредні які! Скрізь улізуть! Із само­го ранку жодного порушника. Поговорити і то ні з ким.
Іду, Іду, але ви ще почуєте про мене...
Петрик (підходить до Світлофора і знаків). Ви мої справжні друзі. Спасибі вам всім, спасибі. До побачення.
Знаки. До побачення, Петрику. До зустрічі.