Виховний захід "Свято казки"

Свято казки

Вступне слово вчителя.                               

«Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно», — кажуть старі люди. І щоб не втратили наступні покоління такої намистинки, манд­рують рідним краєм фольклористи, розшукуючи народ­них мудреців, які зберігають у пам'яті безліч народних оповідань, пісень та прислів'їв.

Казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Перегортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки — то наші великі вчителі, які спочатку виховують, а вже потім розважають. У казках народ завжди цінує людину, її якості, яка вона: добра чи зла, правдива чи підступна, що несе своїм існуванням іншим людям?

Казка — це дитинство людства і його мудрість. Читай­те і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я приказки, притчі. Вивчайте їх, переказуйте. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після нас, хай виховують синів і дочок нашої землі, нашого народу, вчать, як тре­ба по правді жити. Творчість українського народу згурто­вує українців і водночас братає з іншими народами, бо в усьому світі цінуються закладені в казці чи пісні мораль, любов і повага до людини-трударя, до мужнього обранця добра і краси, захисника рідної землі.

Віриться, що для вас, як і для всіх дітей, так само близьке і рідне є з дитинства чарівне слово маминої пісні, бабусиної розповіді, і хай від колиски через усе життя супроводжуватиме вас казка.

1-й учень.

Існує книг багато на землі,

Вони цікаві, мудрі та повчальні,

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Казки читає — дуже вони гарні.

2-й учень.

Казка — це світ, чарівний та незвичний,

Казка — це диво, сповнене краси.

Поринуть у казку — це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

3-й учень.

У казці звірі свою мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі,

 Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.

4-й учень.

Мудра казко, казко-чарівнице,

Ти даруєш ласку,

Вчиш ростить пшеницю.

Поведи нас за собою в світ

Прекрасний і чудовий.

Вчитель. Давайте розгадаємо кросворд, щоб з'ясувати, кого ж не вистачає на нашому святі.

			1
			2
				3
						4
5

—  Я читатиму завдання-уривки з казок, а ви будете відгадувать назву казки. Той, хто відгадає, вийде і впише назву казки у відповідний рядок.

1.  «Баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку...».

(«Ріпка»)

2.  «Уліз і ведмідь — семеро стало...».

(«Рукавичка»)

3. «Я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, та вхопила водиці крапельку...».

(«Коза-Дереза»)

4. «А лисичка його гам! Та й проковтнула».

(«Колобок»)

5.   «А мишка  бігла,  хвостиком  зачепила  і  розбила яєчко».

(«Курочка Ряба»)

— Яке слово утворилося у виділених клітинках?

—  Так, на святі не вистачає Казки. Давайте разом по­кличемо її.

Всі. Казко! Казко! Ходи до нас!

Казка.

Вітаю вас, дорослі і малі, Від всіх казок низенький вам уклін. Я — казка мудра, хочу вам сказати, Що кожен з вас мене повинен знати. Бо, кажуть, казка вчить на світі жити, Та правду й волю завжди боронити. Я, друзі, казка добра і чарівна. Мене ви знаєте і любите, мабуть.

Казка. Так, мабуть, немає в світі людини, яка б не любила казки. Всі ми: і дорослі, і маленькі, із задоволен­ням слухаємо, читаємо, дивимось їх по телебаченню, а ви, я знаю, самі складаєте та інсценізуєте їх. Зараз ми перевіримо, чи уважно ви читаєте казки.

Завдання: «З якої казки вони прийшли?».

(Заходять герої з казок і розповідають віршик, що харак­теризує  героя  з  казки,   а  учні  називають   казку,   де зустрічається той чи інший персонаж).

Старенька бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онука несла.

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься?

Хто б відповів?

(«Червона Шапочка»)

До школи прямує хлопчак дерев'яний,

Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

Відома ця книжка тобі, чи не так?

В пригодах яких побував цей хлопчак?

(«Пригоди Буратіно»)

На городі виростала,

Сили набирала,

Непомітно, дуже швидко,

Великою стала.

Став тут дід усіх гукати

Та красуню рвати.

А цю казку, діти, ви

Встигли відгадати?

(«Ріпка»)

Підробив він голосок,

Став малим співати.

Здогадалися вони:

Вовк — не наша мати.

(«Вовк і семеро козенят»)

Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості хто приходить?

І на свято він дібрався —

Скажем дружно:

«Здрастуй, ... (Карлсон)».

(«Малюк і Карлсон»)

Ой, набридло на віконці

Все на сонечку сидіть.

Я візьму і покочуся,

Щоб побачити весь світ.

(«Колобок»)

Працювала я у хатці,

Танцювала у палаці,

Є така у мене звичка —

Десь губити черевички.

(«Попелюшка»)

Він веселий і не злобний,

Цей хороший дивачок.

З ним господар, хлопчик Робін,

 І товариш — П'ятачок.

До прогулянок він ласий,

Є на мед чутливий нюх,

Зветься плюшевий ведмедик,

Всім відомо...

(«Вінні Пух»)

Вигнав дід козу із хати —

Та й пішла вона блукати:

В зайця хатку відібрала.

Всі козу ту виганяли,

Рак козуню ущипнув,

Зайцю хатку повернув.

(«Коза-Дереза»)

Сидить дівчина в корзині

На ведмежій дужій спині.

А чому ж вона сховалась,

До ведмедя не призналась?

(«Маша і Ведмідь»)

Казка підводить  підсумок  цього  зав­дання.

Застрибує Баба-Яга на мітлі, прохо­дить між глядачами, кидає мітлу).

Баба-Яга. Оце літала-літала я по світу, і з висоти побачила, що тут щось діється. Коли підлетіла ближ­че, почула, що це у вас тут свято казки. А я дуже люблю казки, тож не хочу лишатися в стороні. Я теж проведу маленьку гру.

Гра «Намалюй обличчя Колоб­ка».

Запрошуються учасники і з зап­лющеними очима малюють Ко­лобка. Спочатку малюють коло, а потім їх повертають навколо себе, і вони домальовують обличчя.

(Баба-Яга показує всім малюнки, за­бирає їх і мітлу та летить далі.

Заходить дівчинка в костюмі Червоної Шапочки з кошиком у руках і співає).

Червона Шапочка.

Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежинці бігать, тупати й стрибати,

То напевне, то напевне, то звичайно, то звичайно,

То можливо, то можливо, можна в школу нам попасти.

А-а — вчаться там діти великі й малі,

А-а — знань їм багато дають вчителі,

А-а — там навчаються читати,

А-а — і писати, й рахувати,

А-а — там цікаво всім завжди.

—  Привіт усім! Я дуже рада, що ви мене запросили на свято. Але, крім вітання, я теж приготувала для вас вікто­рину.

Вікторина «Чарівний кошик».

—  У кошику знаходяться речі з казок. Я буду по черзі діставати якусь річ, а ви говоритимете, у якій казці вона зустрічається.

—  Бинт («Айболить»)

— Яйце («Курочка Ряба»)

—  Горошина («Котигорошко»)

—  Ключ («Золотий ключик»)

— Тарілка («Лисиця і Журавель»)

—  Солома («Солом'яний бичок»)

—  Пір'я («Кривенька качечка»)

—  Рукавиця («Рукавичка»)

— Черевичок («Три горішки для Попелюшки»)

—  Цибулина («Цибуліно»)

Гадаєте, звірі не роз­мовляють?  Розмовляють  і  звірі,   і птахи, і риби, жаби і ящірки, жуки і павуки. Навіть трави, кущі і дере­ва. Тож перенесемося на чудову галявину  казки.

Пиріг із «трішки»

Вистава за мотивами української народної казки «Колосок»

Дійові особи: Казкарка, Півник, двоє Мишенят.

Біля казкового будиночка порається Півник. Під музику виходить Казкар­ка.

Казкарка.

Стільки знаю я казок!

Буде ця — про колосок,

Що знайшов в своїм дворі

Півник вранці, на зорі.

Як знайшов — заніс до хати,

Мишенят почав гукати.

(Півник, підмітаючи подвір'я, знахо­дить колосок, заносить його до хатки).

 Півник.

Мишенятка! Гей, просніться!

Йдіть, на диво подивіться!

(До хатки входять двоє Мишенят, позіхаючи).

1-е Мишеня.

Де ж тут, Півнику, дива?

Це якась суха трава.

2-е Мишеня.

Краще б ти знайшов зерна.

Нам поснідати пора.

Півник.

Та у вас одні турботи...

Краще станьте до роботи.

Колосок обмолотіть, —

Буде вам смачний обід!

(Півник подає Мише­нятам колосок, Мише­нята чванливо розбіга­ються).

1-е Мишеня.

Ой, та це робити ліньки!

Інших справ у мене стільки!

2-е Мишеня.

А мені б поспать з годинку!

Краще я піду в хатинку.

(Мишенята   зника­ють, а Півник закло­потано   бере  колосок, торбинку).

Півник.

Доведеться йти самому.

Недалеко тік від дому.

Поспішу, щоб за годину

Принести зерна торбину.

(Півник зникає, а че­рез   деякий   час  з'яв­ляється з торбинкою, ставить її на землю, витирає піт з чола).

Казкарка.

Півник дуже натрудився

І в дорозі натомився.

Клунок свій лишив надворі,

Сам приліг спочити в домі.

(Півник заходить до хатинки).

А в цей час ліниві Мишки

На подвір'я вийшли нишком.

(Виходять Мишенята, підкрадають­ся до торбини).

Бачать — клунок, в нім зернята.

Ой, зраділи ж Мишенята!

(Мишенята радісно  підстрибують, плескаючи в долоні).

І зернятко за зернятком

Перенесли нишком в хатку.

(Носять зернята, всідаються навко­ло зерна).

 1-е Мишеня.

От тепер — то будуть смішки.

Півнику лишилось трішки!

Казкарка.

Жваво Мишки хрумкотіли,

І смачні зернята з'їли.

(Мишенята, облизуючись та поглад­жуючи животики, зникають.  У цей час з'являється Півник).

Півник відпочив в хатинці

І згадав:

Півник.

Зерно ж в торбинці!

(Підходить до торбинки, зазирає в середину).

Тільки що це? У торбині —

Всього лічені зернини!

Знаю, хто тут потрудився,

З'їсти зерна не лінився.

Що ж, я злодіїв провчу!

І пиріг собі спечу...

До млина мені пора —

В домі борошна нема.

(Бере торбинку, йде до млина).

 Казкарка.

І пішов він до млинка,

Що на березі ставка.

Намолов там борошенця

І води набрав відерця,

По дрівця пішов у ліс

Й розтопив нарешті піч.

Тісто замісив дбайливо,

Озирнувсь навкруг щасливо.

(Входить Півник з пирогом).

 Півник.

Ось пиріг уже й готовий!

Запашний, смачний, медовий.

Я поставлю все на стіл

Й покуштую свій пиріг.

(Півник порається біля столу).

 Казкарка.

А в дверята хтось: стук-стук.

Мишенята тут як тут.

І за стіл з усеньких ніг.

Мишенята.   

Ой, який смачний пиріг!

(Мишенята сідають за стіл, приню­хуються).

 Півник.

Зачекайте, Мишенята!

З'їли ви свої зернята.

От тепер — то будуть смішки:

Свій пиріг я спік із «трішки»!

(Мишенята виходять з-за столу, за­лишається один Півник).

Казкарка.

Мишенята... Що й казати! —

Мовчки побрели із хати.

Півник ласував пиріг.

Півник.

Зготувати сам я зміг!

Казка. От і настав час повертатись вам із казкове країни до своїх класів, а мені потрібно іти в своє королівство. А ввечері, коли ви будете лягати спати, ми знову зустрінемось. До зустрічі!

Вчитель. Давайте, діти, попрощаємось дружно з Казкою і переглянемо ілюстрації до казок, які ви підготували.

Урок за темою "Місто моє, для мене ти єдине"

 «Місто моє, для мене ти єдине»

    Мета.  Виховувати громадянина. Розширювати знання учнів про рідне  місто, його історію, сьогодення, меш­канців,промисловість, сільське господарство та інше.

             Виховувати в учнів стійке почуття національної свідомості й         високої духовності, любов до рідного краю, шанобливе ставлення до людей країни

            Розвивати творчі здібності учнів.

    Обладнання.  Карта України, плакати з геральдикою Херсона, фотокартки із зображенням рідного міста(старі та нові),карта Херсонської області 

       Вступ

Леонід Куліш

Херсонський вальс

Ой Дніпро голубий

Рідне місто цілує.

В вишині голуби —

Їх політ наше серце милує.

В серці гордість буя –

Це не казка, не сон,—

Як Вітчизна моя.

Розцвітає Херсон...

Зростає, виростає, розцвітає

наш Херсон.

А довкола — пшениць

Зеленаві прибої

І каховських зірниць

Над степами безмежні розвої.

З серця линуть пісні —

Це не казка, не сон,—

Над Дніпром у красі

Виростає Херсон...

Зростає, виростає, розцвітає

наш Херсон

     Вступне слово вчителя.  Діти, розглянемо карту нашої держави. З ким вона межує? Які міста України вам відомі? З чим пов’язані у вас назви цих міст? Знайдемо на мапі своє рідне місто. Де воно розташовано? Що вам відомо про назву нашого міста.

    Херсон знаходиться на високому правому березі Дніпра за 25 км від місця його впадання в Дніпровський лиман Чорного моря.
ГЕОГРАФІЧНІ КООРДИНАТИ МІСТА: 47° північної широти та 33° східної довготи. Місцевість представляє собою рівнину з нахилом до Дніпра та його притоку річки Кошової.

Грунти в основному каштаново-солончакові. Під поверхневим шаром грунту було виявлено залежі бутового каміння, яке використовувалося для забудови міста.

Незначна висота території області над рівнем океану, відсутність гір, розташування у безпосередній близькості до морів вплинуло на формування кліматичних умов м. Херсона та області.

Якщо подивитися на наше місто згори, то здається, ніби воно потопає у зелені дерев. Загальна площа насаджень складає 2492,3 га, або 36,5 % території міста. Площа зелених насаджень загального користування – парків, скверів, бульварів – 296 га, що складає 9,1 м² на одного мешканця. Але це недостатньо для міста, розташованого у степовій зоні.

Зелене будівництво у Херсоні здійснюється шляхом реконструкції існуючих та створення нових зелених зон. На території Херсона знаходиться 11 об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення: “Віковий дуб” по вул. Леніна, 18 (шаховий клуб), “Віковий в’яз” по вул. Суворова (магазин “Парус”) та інші.

Клімат Херсона помірно-континентальний, посушливий. Середня температура: літня +22,3°С, зимова -2,1°С. Максимальна літня температура +40°С, зимова -31,5°С.

1 учень  

Люблю я в рідному краю

Пропахлі вітром колоски —

Таке чіпке безмежне поле,

І мамин хліб, і ті стежки,

Якими вранці йду до школи.

І перші проліски в гаю,

І щедре сонечко в блакиті.

Люблю Вкраїну я свою:

Вона найкраща в цілім світі.

2 учень.

Горджуся родом хліборобів,

Майстрами хліба і землі,

Шаную скромний їх доробок,

Діла великі і малі...

Ось дар священний — їх хлібина

Лежить у мене на столі,

Неначе пісня голубина,

Неначе сонце на крил

       

3 учень.

Є багато країн на землі,

В них — озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина!

Робота з плакатами та розгляд фотокарток з історії Херсону

Обговорення та подальша розповідь вчителя       

Природа щедро обдарувала степову Херсонщину своїми багатствами. Вона єдина з усіх областей України має вихід до двох морів - Чорного й Азовського. Її морське узбережжя з чудовими піщаними пляжами простяглося більш як на 200 км. І, зважаючи на те, що клімат у регіоні помірно - континентальний, а сонячних днів тут не менше, ніж у Криму, що море тепле, а повітря насичене не тільки іонами йоду і брому, а й духмяним ароматом степових трав, - у курортній зоні на лазурному морському узбережжі знаходяться понад 300 різних оздоровчих закладів - санаторіїв, пансіонатів, туристичних баз, баз відпочинку та дитячих оздоровчих таборів.

         Справжнє диво - зелену оазу в посушливому таврійському степу "Асканію-Нову" в колишньому Дніпровському повіті (нині Чаплинський район) створив понад 100 років тому відомий на той час землевласник Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн, який народився в Асканії-Новій.

     До мережі біосферних заповідників світу входить також і Чорноморський, що знаходиться у Голопристанському районі Херсонської області й частково в Очаківському сусідньої Миколаївської. Його загальна площа перевищує 54 тисячі га, з яких 9448га - це суша, а решта - акваторія Тендрівської, Ягорлицької, Джарилгацької заток.
        Флора заповідника досить розмаїта - налічується близько 600 видів вищих рослин, з яких 13 рідкісні як і в. Асканії-Новій), занесені до Червоної книги України. Ліси - невеличкі гаї (кілки) з дуба, вільхи, осини та берези, сусідять з піщаними кучугурами. Та особливо багатий розмаїтий у ньому тваринний світ, зокрема, орнітофауна. Тут зареєстровано 300 видів птахів.

4 учень.

Велике то щастя — сходити

Ту землю, що змалечку рідна.

Блискоче крізь вітер і віти

Блакить Херсону погідна.

       

5 учень.

Ми вчимося сьогодні у школі

І гартуємо наші серця.

З рідним краєм пов'язуєм долі,

Будем вірні йому до кінця.

Херсону виповнюється 231 рік. Це не так вже й багато, як для міста. Проте не кожне місто може пишатися такою яскравою, мультинаціональною і помітною історичною спадщиною, яка знайшла своє відображення в місцевій культурології та архітектурних ландшафтах.
Сьогодні в нашому місті відбуваються докорінні зміни. Херсон переживає своє відродження. Знаковий момент – відновлення пам’ятника історичній особистості, засновнику Херсона князю Григорію Потьомкіну. Пам’ятник був зруйнований у минулому столітті, і його відтворення підкреслює, що світогляд нинішнього покоління херсонців заснований на творчих засадах і повазі його минулого.
Ми вдячні попереднім поколінням, які будували і зміцнювали, захищали місто і сприяли його розвитку. Честь відзначати з містом його День народження. Саме нам належить зробити особливий внесок у його нову історію, наповнити її шляхетним і високим змістом.
Ми щиро вдячні херсонцям і всім, хто допомагає Херсону гідно зустріти свій День народження міста. Який нагадує не лише про славні сторінки літопису, а насамперед про створення умов для подальшого розвитку. Місто, як людина, - пробачить помилки, але байдужість та бездіяльність, - ніколи…

Алевтина Дрозд

Херсон мой любимый

Проснулись давно приднепровские плавни,

Листвой ветерок зашумел.

Херсон мой любимый, мой труженик славный,

Потомственный мой корабел.

Ты помнишь, как флот Черноморский впервые

Заложен был здесь, на Днепре.

И как Ушаков корабли боевые

В поход уводил на заре.

Ты видел, как люди горели в амбарах, -

Был лют отступающий враг, -

И как за тебя у степного кургана

С гранатой упал Железняк.

Ты помнишь фашистов (их было немало),

Но ты перед ними не сник.

Глядит на тебя день и ночь с пъедистала

Отважный Илюша Кулик.

Туман белогривый ушел за лиманы,

Волна разыгралась с утра.

Стоят величаво подъемные краны,

Готовятся в путь катера.

Горят семицветием радуги ткани,

Встают новостройки кругом.

Тепло улыбается утренней рани

Мой город над синим Днепром.

Проснулись давно и проспекты, и плавни,

В заботе родные края.

Херсон мой любимый, мой труженик славный,

Тебе эта песня моя

Заключне слово вчителя.

Мені дуже хотілося нашим сьогоднішнім святом запали­ти у ваших сердечках хоча б маленький вогник гордості за те, що ви — українці. Саме вам, діти, вивчати, берегти, ша­нувати і вивершувати. Хай буде щасливою ваша дорога! Будьте горді, чесні, розумні, любіть свій рідний край! Дорослішають діти, сивіють матері — такий закон жит­тя, але ніколи не старітиме наша квітуча земля, її май­бутнє — у ваших руках.

Презентація на тему "Формування обчислювальних навичок в учнів початкової школи"

Презентація на тему "Формування обчислювальних навичок в учнів початкової школи"

Завантажити